Поясніть як ви розумієте
варіант 2

Объяснение:

Свадьба это очень старая традиция, которая есть почти в каждой стране . драма это я так понимаю за того, что именно украинская свадьба выделяеться своим настроением, оно больше драматическое

за основу сюжету поеми «» т. г. шевченко взяв один з епізодів так званої коліївщини – знаменного для історії україни повстання, яке виникло у 1768 році. автор походив саме з тих міст, де і відбувалися ці події, тож мав можливість особисто чути легенди і спогади, пісні і думи про ів. ще перед початком роботи над поемою т. шевченко вивчив багато історичних документів, складених українськими, польськими і російськими авторами. в результаті цього великому кобзарю вдалося створити глибокий поетичний твір, в якому реальні історичні події гармонійно поєднані з народним поглядом на ті криваві, жорстокі часи.

головний герой поеми – наймит у шинкаря лейби, сирота ярема галайда, через сприйняття якого відображені усі події. єдина для хлопця розрада у його нелегкому житті – це дочка титаря, кохана дівчина оксана. вона відповідає яремі, та обставини так, що особисте щастя закохані можуть здобути лише через боротьбу за щастя свого народу.

саме в той час піднялися на боротьбу проти конфедератів і ярема виказав бажання приєднатися до них. ненависть до загарбників, любов до своєї пригніченої батьківщини у яреми приймають ще і особисті риси. старший одного із загонів конфедератів забрав його оксану для розваг, а батька дівчини вбили його підлеглі.

сюжетна лінія кохання яреми і оксани розгортається на тлі виразно і яскраво змальованих картин повстання. багато крові проллється у цій боротьбі, але найбільш символічною у поемі є сцена освячення козаками зброї, яке відбувається у гетьманській столиці – чигирині.

під час освячення кобзар співає пісні про ів та залізняка, а священик у своїй промові закликає козаків до захисту рідної україни:

«не дайте матері, не дайте

в руках у ката пропадать!

починається великий бій проти шляхти:

горить сміла, смілянщина,

кров'ю підпливає

чорним шляхом запалало,

і кров пролилася

аж у волинь».

у поемі «» т. г. шевченко зберігає вірність історичній правді. він показує, якою жорстокістю ється народний гнів, а криваві, страшні епізоди у творі ідуть один за одним. і на цьому тлі ліричні відносини оксани і яреми читачам зрозуміти, що народна жорстокість не природна, а викликана довгим знущанням польських конфедератів над людьми. і хоч ярема та оксана все ж таки знаходять один одного і навіть вінчаються, але в тих умовах здобути особисте щастя неможливо. ярема повертається до лав ів, його весілля з оксаною закінчується , а сама поема – страшною за своєю реальністю картиною: на базарі в умані стоїть ксьондз з двома хлопчиками, синами одного з ватажків гонти. присягалися знищувати католиків, та ксьондз на це каже:

«гонто, гонто!

оце твої діти.

ти нас ріжеш – заріж і їх:

вони католики».

і гонта вбиває своїх синів! але т. шевченко не бачить вини ватажка, не вважає цей вчинок жорстоким, адже перед необхідністю кривавої жертви гонту поставили обставини, що склалися під час боротьби. де ж тоді правда, а де кривда? хто ж винен у всьому тому? гонта каже:

«сини мої, сини мої!

на ту україну

дивітеся: ви за неї

й я за нею гину».

тарас григорович шевченко – великий митець поетичного слова, відданий високій справі. він добре розуміє, що будь-яка народна війна – це завжди вогонь та кров, це загибель правих і винуватих. тому з усією силою художнього слова великий кобзар звинувачує тих, хто став причиною страждань українського народу.