Твір на тему нескорений Прометей

Легенда про титана Прометея належить до найцінніших перлів світової літератури. У ній розповідається про те, як Прометей викрав вогонь у богів Олімпу, щоб принести його на землю. До того улюбленець Зевса, Прометей своїм вчинком розгнівив верховного владику, і той покарав титана. За його любов до людей, за те, що приніс їм вогонь і навчив ним користуватися, Прометей був розіп’ятий у горах Кавказу, і оскільки безсмертний він був, як боги, то орел, що кожного дня прилітав клювати його печінку, щоразу знаходив свою здобич. Так мусило бути доти, доки Прометей не зізнається, що вчинив невірно, і не попрохає помилування у Зевса. Але титан цього не зробив. І лише через багато років Геракл визволив Прометея, бо Зевс, переможений мужністю титана, вибачив його.

Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні особистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедливості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині приніс його людям. Захисник смертних навчив їх користуватися вогнем і врятував від загибелі. Цей вчинок дуже розгнівив Зевса. Він наказав прикувати Прометея до Кавказької скелі, що знаходилася на краю світу. Та цього громовержцю видалось замало. Щодня хижий орел прилітав до титана, роздирав гострими пазурами його тіло та викльовував печінку. За ніч рани загоювалися, та наступного ранку тортури повторювалися. Так тривало тисячі літ.

Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не благав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.

Тож Прометей – один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.

Бушует полая вода,   шумит и глухо, и протяжно.   грачей пролетные стада   кричат и весело, и важно.   дымятся черные бугры,   и утром в воздухе нагретом густые  белые пары напоены теплом и светом.   а в полдень лужи под окном так разливаются и блещут,   что ярким солнечным пятном   по залу «зайчики» трепещут.   меж круглых рыхлых облаков невинно небо голубеет, и солнце ласковое греет   в затишье гумен и дворов.   весна, весна! и все ей радо   как в забытьи каком стоишь и слышишь свежий запах сада   и теплый запах талых крыш . кругом вода журчит, сверкает,   крик петухов звучит порой,   а ветер, мягкий и сырой,   глаза тихонько закрывает.