Прочитайте отрывки из источников и, опираясь на них, дайте развернутую характеристику восточной деспотии. Выделенные курсивом слова — имена богов. Древний Египет. Вот титул фараона: «Да живет Гор, образ бога, «Обе Владычицы», божественный рождением, царь Верхнего и Нижнего Египта, одаренный жизнью. Да живет Гор золота, родной сын Ра, возлюбленный им, владыка Обеих Земель, одаренный жизнью, вечностью, счастьем навечно». Месопотамия. «Я — Хаммурапи, пастырь, названный Энлилем, скопивший богатство и изобилие, сделавший все для Ниппура, связи небес и земли... Когда Мардук направил меня, чтобы справедливо руководить людьми и дать стране счастье, тогда я вложил в уста страны истину и справедливость...»

Древний Китай. «Сын Неба — это отец и мать народа, и потому он является правителем всей Поднебесной». «Власть Сына Неба простирается беспредельно... Какая земля не принадлежит правителю? Кто из числа питающихся плодами земли не является подданными правителя? Недаром говорится в оде: «Широко кругом простирается небо вдали, но нету под небом ни пяди нецарской земли. На всем берегу, что кругом омывают моря, повсюду на этой земле только слуги царя!»

у своєрідних умовах західної і східної частин колись єдиної імперії поступово склалися два центри християнства - рим та константинополь[2, c. 52-54].

феодальна роздрібненість західної європи сприяла формуванню духовного центру, що підноситься над світською владою. римський єпископ, найвпливовіша постать серед церковних ієрархів і найбагатший володар, намагався успадкувати навіть імператорський трон. з vii ст. лише за римськими єпископами утверджується титул nanu, який до цього мали майже всі єпископи.

візантійський духовний центр формувався за умов монолітної, стабільної держави із сильною імператорською владою. за наявності централізованої світської влади тут спостерігається роздрібненість церков. стародавні східні церкви — константинопольська, антиохійська, александрійська та єрусалимська — конституюються як рівноправні й автокефальні, тобто незалежні. формальне верховенство як першого серед рівних визнається за константинопольським патріархом. усі церкви беззастережно визнають верховну владу імператора і його статус світського глави церкви.

рим і константинополь втягуються у багатовікову виснажливу боротьбу за домінуючий вплив у християнському світі. розпочалась і богословська полеміка з приводу догматики та культу. спільні релігійні ідеї, культові дії, церковна організація зазнають в обох християнських центрах особливої інтерпретації і практичних змін. гострі суперечки призвели до рішучого розмежування та до цілковитого поділу церков у 1054 р