Devochkar

14.03.2023 05:13

История

Есть ответ 👍

Історія україни практічна §10 завдання 2 Пригадайте правила опрацювання фрагментів історичних джерел. Проаналі- зуйте подане джерело відповідно до цих правил.

З «Київських спогадів» очевидця подій – відомого юриста й громадського діяча Олексія Гольденвейзера: «То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних комісарів щодня ухвалювала декрети, які мали за-

свідчувати втілення тих або інших “завоювань революції”, – скасування права власності, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролетаріату. Українці не могли аж надто відставати в цьому революційному завзятті; тому в Четвертому Універсалі сформульовано пункт про соціалізацію землі, робітни- чий нагляд за виробництвом тощо. Загалом позицію українських владних пар- тій визначало те, що вони по суті аж ніяк не правіші за більшовиків: ті за негайний мир, і ці за негайний мир; ті за безпосередній перехід до соціалізму, і ці так само; у тих влада в руках рад, а в цих – у руках Центральної Ради, яка так само є представництвом пролетаріату й найбіднішого селянства. Однак, по- при всі старання українців довести, що вони – ті самі більшовики, це змагання “хто лівіший” закінчилось не на їхню користь...26 січня... Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбардування міста тривало цілих 11 днів – від 15 до 26 січня. Більшовицькі батареї були розташо- вані на лівому березі Дніпра, у районі Дарниці. Звідти перелітним вогнем об- стрілювали місто. Кидали на нас через раз тридюймівки й шестидюймівки... Жертв серед киян було порівняно небагато; проте руйнування були жахливі. Думаю, що не менше половини будинків у місті зазнали пошкоджень від снаря- дів. Спалахували пожежі, і це справляло моторошне враження. Легко уявити собі стан киян у ті дні. Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування. Майже весь час населення провело в підвалах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком зрозуміло, були закриті; тому доводилося харчуватися випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не робив. 26 січня зранку до міста ввійшли більшовики. Вони пробули в Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і своєрідної демонічної сили. Рада, залишивши Київ, розташувалася в Житомирі; про її переговори з німцями нічого ще не знали. Проте вже в наступ- ні дні після одержання першої телеграми про Брестський мир містом розходи- лися чутки про німецький наступ на Україну. Незабаром стала помітною зніяковілість і в самих більшовиків. А ще за пару днів одна з місцевих газет на- смілилася передрукувати наказ одного німецького генерала, у якому повідомля- лося, що німецька армія, на прохання представників дружнього українського народу, рушила звільняти Україну з-під влади більшовиків.

Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів після підписання миру вони були вже в Києві... На- ступного ранку, після втечі Євгенії Бош та інших комісарів, до міста ввійшли незначні українські частини на чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти першими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці. ...Ціка- вість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, щоб подивитися на заморських гостей... Вигляд вони мали обвітрений, зморений і виснажений.Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і ку- хонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх.

Утім, наступного дня на Софійському майдані німецьке командування вла- штувало доволі імпозантний парад, який, за словами присутніх, уже більшою мірою відповідав нашим уявленням про німецьку армію.

Потім почалося те, що один німецький солдат визначив словами “Ми наведе- мо лад”. Було видрукувано прекрасний план міста німецькою мовою. На всіх перехрестях встановлено дощечки з німецькими написами. Спеціальні стрілки вказували, як куди пройти, і одразу було зазначено, скільки хвилин на це по- трібно. Все місто, наче павутинням, обплутали телеграфними й телефонними дротами...»