Переличте особливості національного відродження на західноукраїнських землях.

За тривалий час перебування у складі різних держав західні українці фактично втратили власну національну еліту. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль лідерів народу, було духівництво.

Початок західноукраїнського національного відродження був пов’язаний із діяльністю греко-католицького духівництва.

Переважання представників духівництва серед українського національного руху спричиняло його більш консервативний характер порівняно з Наддніпрянщиною. Імперська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському рухам і водночас стримувала, не бажаючи його посилення.

Значний культурний вплив Наддніпрянщини на західноукраїнське відродження.

Процес західноукраїнського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. на Закарпатті, а звідти поширився серед галицьких русинів. У Буковині українське відродження розпочалося в другій половині XIX ст.

Перший фольклорно-етнографічний етап тривав до 30-40-х рр. XIX ст. Поступово в його межах з’явилися ознаки переходу до наступної культурницької стадії. У роки революційних подій 1848–1849 рр. він почав набувати рис політичного етапу.

Під впливом революції 1848–1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами свого розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну. Спричиняли це передусім утиски й переслідування українства в Наддніпрянщині з боку російської влади.

Объяснение:

Полукочевая культура. разведение и выращивание скота было древнейшим видом хозяйства человека. по данным археологичес­ких раскопок, приручение животных началось еще в новокамен­ном веке. это была эпоха распада общинного строя и начала рас­селения первых людей у рек и озер. период выращивания массо­вого поголовья скота относится к эпохе бронзы. если вначале скот содержали близ жилищ, то постепенно его стали выгонять на паст­бища. это способствовало увеличению поголовья скота и повы­шению его продуктивности. в эпоху железа скотоводство посте­пенно становилось кочевым сезонным, что к появлению кочевого и полукочевого скотоводства. безусловно, разведение ско­та всегда зависело от погодных условий. а казахские земли из­древле имели благоприятные условия для полукочевого скотовод­ства. из предыдущих тем мы узнали, что у кимаков имелись по­стоянные зимовки. помимо полукочевого скотоводства, совершав­шегося по местам зимних, осенних, весенних и летних кочевий, на некоторых стоянках и поселениях занимались и земледелием. некоторые постоянные зимовки, расположенные ближе к ка­раванным путям или вдоль них, со временем разрастались в горо­да. таким образом, в начале средних веков на территории казах­стана стали возникать города. развивались тесные и культурные связи между жителями городов и полукочевника­ми. скотоводы продавали горожанам и жителям зимовок шерсть, мясо, масло, шкуры, излишки скота или обменивали на предметы и пещи повседневного спроса.