Що засуджуеться у міфі пігмаліон и галатея

строві Кіпр мешкав великий митець Пігмаліон. Він різьбив чудові статуї, які прикрашали храми богів. Жив Пігмаліон самотньо, уникав жінок. Жодна смертна жінка не подобалася митцеві, він шукав у жінці досконалої краси, а досконалими можуть бути тільки боги.

Слава про скульптора поширювалася все далі, збільшувалася і його майстерність. Статуї, зроблені з мармуру або інших твердих матеріалів, були надзвичайно схожі на живих людей. Тільки через неприродно блідий колір шкіри було зрозуміло, що то статуї.

Одного разу Пігмаліону вдалося вирізати з дорогоцінної слонової кістки статую молодої жінки дивовижної краси. Чим частіше милувався Пігмаліон своїм творінням, тим більше Пігмаліон знаходив в ньому достоїнств. Йому стало здаватися, що жодна з смертних жінок не перевищує його статую красою і благородством. Ревнуючи до кожного, хто міг би її побачити, Пігмаліон нікого не пускав у майстерню. На самоті – вдень у променях Геліоса, вночі при світлі лампад – захоплювався юний цар статуєю, шепотів їй ніжні слова, обдаровував квітами і коштовностями, як це роблять закохані.  Він назвав її Галатеєю, одягнув її в пурпур і посадив поруч із собою на трон.

белый бим черное ухо -это о собаке, которая была верна своему хозяину. совсем маленьким щенком был взят будущим хозяином. (р.s- если я не ошибаюсь, звали его иван иванович). глубокая любовь и верная преданность связали их.и всё бы было хорошо, если бы однажды иван иванович не попал в больницу. с этого момента у бима началась не простая жизнь. в поисках своего хозяина куда только не попадал  бим. и к злым людям, которые держали его на цепи, и просто к хулиганам. свои раны, полученные от злых людей, бим залечивал  в лесу, отыскивая необходимую ему траву. после всех мытарств он, наконец, попадает снова в свой город. так надо же было такому случится, что он попал к отловщикам собак, которые закрыли его в своей машине. а двери в той машине были железные.

а тем временем иван иваныч, уже вышедший из больницы, тоже занимался поиском бима. и, казалось бы, что вот-вот они должны встретиться! иван иваныч узнал, что бима забрали отловщики собак, и он побежал в эту организацию, он , чтобы ему рарешили посмотреть накануне собак. ему открыли двери машины, но, к сожалению, бим, который всю ночь пытался открыть, отгрызть эту несчастную дверь, лапами раздирая железо, желая вырваться на свободу, чтобы продолжить поиски своего хозяин, был уже мёртв.