Охарактеризуйте князя Олега як державного діяча

briochetina

умный

12.8 тыс. ответов

333.5 млн пользователей, получивших

Мы можем характеризовать князя Олега Вещего, как жесткого правителя, охраняющего национальные интересы, и стремящегося расширить свои владения и масштабы власти за счет завоеваний. Как видно, в этом у князя Олега были и экономические цели – он обложил Византию данью.

Объяснение:

Князь Олег был новгородским, а потом и киевским князем. Новгородским князем он стал с 879 года, а киевским – с 882.

Олег стал князем после смерти Рюрика. Власть ему перешла не прямо, а посредством регенства Игорю. Поскольку Игорь был малолетним, то Олег фактически управлял государством.

Первым делом он захватил Киев и сделал его столицей. Так, он объединил два центра восточных славян, и по сути, должен считаться основателем Древнерусского государства.

Киев был не единственным городом, который взял Олег и его дружина. Они также взяли Смоленск, Любеч

Основным направлением его политики после захвата Киева было расширение территорий. Уже Киеву он подчинил древлян в 883 году, северян в 884 и радимичей в 885 году, полянами, уличами и тиверцами, и даже угров в 898 году.

После масштабного расширения территорий Олег пошел походом на Византию (где правил Лев 6 Философ). Жители Царьграда не были готовы к такому повороту событий и предложили Олегу уплату дани.

Объяснение:

Не знаю плаоргінн

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).

Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.

Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.

Объяснение: