Порівняйте образи Ахіла та Гектора свої міркування запишіть.

надо на завтра.

Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.

    І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .

    Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.

    Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.

    Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.

Дед валентина катаева по отцу  — василий алексеевич катаев (род. 1819)  — сын священника. обучался в  вятской духовной семинарии, затем окончил  московскую духовную академию. с 1846 года работал инспектором вглазовском духовном училище, был  протоиереем  ижевского оружейного завода. в июне 1861 года был переведён в вятский кафедральный собор[1]. отец пётр васильевич катаев  (ум. 1921) — преподаватель епархиального училища в одессе. мать евгения ивановна бачей  — дочь генерала ивана елисеевича бачея, из полтавской мелкопоместной дворянской семьи. впоследствии катаев дал имя своего отца и фамилию своей матери главному, во многом автобиографическому герою повести «белеет парус одинокий»  пете бачею. евгений петров  — младший брат валентина катаева мать, отец, бабушка и дядя валентина катаева похоронены на 2-м христианском кладбище  одессы[2]. младший брат валентина катаева  — писатель  евгений петров(1902—1942; назван в честь матери[3]; фамилию-псевдоним взял по имени отца). вторым браком катаев был женат на  эстер давыдовне катаевой(урождённой  бреннер, 1913—2009). «это был изумительный брак»[4],  — сказала о нём близкая знакомая семьи катаевых  дарья донцова. в этом браке было двое детей  — евгения валентиновна катаева (названа в честь бабушки, матери валентина катаева[3], род. 1936) и детский писатель и мемуарист  павел валентинович катаев  (род. 1938). зять катаева (второй муж евгении катаевой)  —  еврейский  советский поэт, редактор и общественный деятель  а.  а.  вергелис  (1918—1999). племянники катаева (сыновья  е.  п.  петрова)  — кинооператор  п.  е.  катаев  (1930—1986) и композитор  и.  е.  катаев  (1939—2009).внучка катаева (дочь евгении катаевой от первого брака)  — валентина эдуардовна рой, журналистка (псевдоним  — тина катаева). биография[править  |  править исходный текст] в.  п.  катаев родился 16 (28 января)  1897 года  в  одессе. одесса[править  |  править исходный текст] одесса. гостиница «лондонская», в которой любил останавливаться валентин катаев прожив 64 года своей жизни в  москве  и  переделкине, по манерам и речи катаев до конца жизни оставался одесситом. и украинскую он узнавал с голоса родителей во время чтений; на улице слышал  идиш  и городской мещанский жаргон, в котором были замешаны греческие, румынские и цыганские слова. «отрывистую речь с небольшим южным акцентом»[5]  в нём ещё в 1918 году замечалавера бунина. бравший у него интервью в 1982 году (в конце жизни) одесский журналист высказался ещё определённее: «…у него был неистребимый  одесский акцент»[6]. язык одессы в значительной степени стал языком катаева, а сама одесса стала не просто фоном для многих произведений валентина катаева, но их полноправным героем.