Прочитайте. Скажите, из какого произведения данные предложения. На- те автора. Спишите предложения, классифицируя их по значению, висимо от места придаточного по отношению к главному. ) Акбара походя взбежала на один пригорок, чтобы оглядеться, и anта, 2) Необходимо было выждать, чтобы перед броском собраться хом, и всем разом выскочить из укрытия. 3) Сотня перепуганных антилоп, обезумев, потеряв вожаков и ориентацию, поддалась беспоря- лочной панике, ибо не могли эти безобидные животные противостоять лётной технике. 4) Когда на глазах Акбары и её стаи случилось это жуткое нападение вертолетов, волки сначала притаились. 5) И если бы они на секунду приостановились, то неминуемо были бы растоптаны ились в живых. 7) И хотя фары светили в противоположную сторону, это- сбавили шагу, а, наоборот, в страхе припустили ещё сильнее, они оста. раздавлены под копытами сайгаков. 6) И только потому, что волки ве го оказалось достаточно

Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.

За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".

Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.

Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.