Характеристика захара беркута цитатами

" Громада — то був його світ, то була ціль його життя ",— пише автор.

Максим: " Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її ".

" Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків у своєї рідній Тухольщині ". - ЦІ ЦИТАТИ СВІДЧЯТЬ ПРО ЛЮБОВ ЗАХАРА БЕРКУТА ДО ВІТЧИЗНИ

" В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки ".

• " Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають…Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські ".

• " Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві ".

• " Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум ".

• " Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається ".

• " Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при і Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці ".

• " Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі ".

• " Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада ".

• " Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід ".

• " Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами ".

• Максим: " Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить ".

• " Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв’язку з чеснотою й людяним норовом! ".

• " Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас ".

Поэт-мыслитель, поэт-философ и поэт-художник – таковы три ипостаси тютчева-творца, для которого, по выражению и. с. аксакова, «жить – значит мыслить». поэт-философ неотделим от поэта-лирика, каждая мысль – плод глубокого чувства, образы из мира души и из мира природы нераздельны и неотрывны (и. с. тургенев). по мнению другого крупного поэта, мысль в творчестве тютчева всегда стоит на первом месте. иногда - это чистая мысль, иногда мысль в одеянии символов, но почти всегда мысль, касающаяся существования человека.  мировоззрение тютчева в значительной мере фаталистично: «судьба, как вихрь, людей метет». человек – игрушка в руках «внешних тайных сил». злая жизнь понуждает поэта распрощаться с жизнью при жизни: «прости всему, чем сердце жило». но это не бессвязный хаос. часто прибегая к этому образу, тютчев пытался обнаружить сокровенные связи бытия, соединяющие разнородность. «день и ночь» – ключ к мировидению тютчева, выражение сущности его философии.