З якою пропозицією прийшов до тухольського табору Тугар Вовк

Відповідь:

Тугар Вовк від імені монголів пропонував обміняти життя  Максима Беркути на вихід монгольського війська з пастки тухольців.  

Цитата: Слухай же, що велить далі сказати вам Бурунда-бегадир моїми устами. Ціль його походу — край угорський, дідицтво Арпада, що був підданим великого Чінгісхана, а тепер не хоче признати його зверхності. Щоб укарати непокірного, вислав великий Чінгісхан свою силу на захід сонця. Чи ж ваша річ спиняти ту силу в її поході? Бурунда-бегадир, начальник одної часті тої сили, бажає по добру розстатися з вами. В його руках ваш полоняник, а твій син, старче. От що каже він звістити вам: розваліть свої засіки і пустіть монгольську силу з вашої долини, а в заміну за те він готов віддати вам вашого полоняника живого і здорового. Розважте добре, як корисна для вас ласка Бурунди!

Пояснення:

в образі батька михайлика панаса дем’яновича письменник втілив вікову селянську мудрість і доброту, що так характерна для звичайних, чемних трудівників-хліборобів. все своє життя батько працював на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годувала, і зодягала, і на світі держала його і сім’ю.

мати михайлика ганна іванівна виступає у творі як найбільша захисниця краси. вона здається справжньою жінкою-берегинею, яка й навчила михайлика любити красу звичайного соняшника, ранкового туману, калини і вранішньої роси. ганна іванівна не вміла писати і читати, та книгами для неї були огород і сад, трави і квіти, хліб і поле. вона хоч і жила усе життя в нестатках, ніколи не дорікала на свою долю. вона дуже любила своє небагате господарство, свій садок, свій огород і своє село. невтомна трудівниця, вона й сина свого привчила до праці, навчила у праці знаходити найвищу радість: «…як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. і дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на чумацький шлях, на стожари і на отой віз, що народився із дівочих сльозин».