ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ КНИГИ ВЕДИ

Веди – це священні книги Індії, які за своїм значенням для індусів порівнюються з Біблією для християн і Кораном для мусульман. Це найстаріші книги, написані в Стародавній Індії впродовж періоду, який називається ведичним. Мовою Вед є санскрит.

Щодо точного часу створення священних писань індусів серед учених існують суперечки. Так, переважна більшість вчених вважає, що перша книга вед – Ріг-веда – була написана у 16-15 століттях до нашої ери, та існує припущення (його висунув і обґрунтував брахман Бал Гангадхар Тілак), згідно з яким перша книга Вед була написана ще за 4500 років до нашої ери. Це припущення має досить мало прихильників і не визнається наукою офіційно.

Окрім того, що Веди почали записувати у 16-15 столітті до нашої ери, вчені не сумніваються що до цього їх декілька століть передавали з покоління в покоління в усній формі.

Перші Веди були записані на корі дерев або пальмових листках, проте ці рукописи не дійшли до наших днів. Найстаріший з рукописів Вед, який зберігся в санскритському музеї міста Бенарес, датується 14 століттям до нашої ери.

Вважається, що Веди – це давнє вчення дане Брахмою. Спочатку воно передавалось усно, але близько п’яти тисяч років тому рікша Ньяса розділив вчення на чотири частини. Так виникли Чотири книги Вед:

– Ріг-веда (Книга гімнів);

– Яджур-веда (Книга жертовних формул);

– Сама-веда (Книга пісень);

– Атхарва-веда (Книга магічних заклинань).

Усі чотири книги уклали учні Ньяси: Пайли – Ріг-веду, Вашампаяна – Яджур-веду, Джайміні – Сама-веду, Суманта – Атхарва-веду.

Объяснение: