Інформативне гроно усіх персонажів кайдашевської сім

Людське життя настільки швидкоплинне, що часом ми навіть не встигаємо зрозуміти, як непомітно проходять дні, місяці, роки. ми рідко замислюємося над тим, яке ж все-таки це життя коротке. а дріб’язкові сварки, минущі життєві труднощі, щоденне сидіння в інтернеті – це просто марнування й знецінення власного часу. лише один раз ми проживаємо такі етапи, як: народження, дитинство, юність, молодість, старість і, як не прикро, смерть. а будь-який з цих етапів своєрідний та неповторний. коли люди творять добро, іншим, цінують кожну мить життя і радіють навіть дрібницям, їхнє ставлення до світу набуває яскравості, насиченості, емоційності, а отже, вони й самі стають щасливішими. мені здається, що головна мета кожного – провести життя гідно, побачити й відкрити для себе якомога більше, не втратити жодної хвилини й не змарнувати її на взагалі непотрібні речі, в це вже не так складно зробити. варто лише дослухатися до своїх потреб, думок, мрій та цілей.

я неодноразово помічала, що все навколо вже стало таким звичним і буденним, що ми не бачимо тих маленьких приємних дрібниць, які роблять наш світ більш радісним й повноцінним. ідучи по вулиці, ти помічаєш похмурі обличчя людей, для яких жоден день не несе нічого нового та цікавого. діти поспішають у садок чи школу, дорослі – на роботу. але всі вони це роблять неохоче, нарікають на те, як їм все набридло й зовсім не вистачає часу на інші потреби. тож школярі мріють мерщій повернутися до легкого та безтурботного дитинства у садочку, а дорослі – до спокійного життя без серйозних, як їм здається, проблем. але кожний з цих періодів унікальний і неповторний. тож ми навпаки маємо дякувати за те, що є змога здобувати освіту, займатися улюбленою справою та навіть отримувати за це гроші.

та, на щастя, залишилися й такі люди, які помічають красу в усьому, що їх оточує. нещодавно випав сніг, і для багатьох це стало справжньою проблемою та приводом для невдоволення. одного такого зимнього ранку я спостерігала, як молодий татусь бавиться зі своєю дитиною на подвір’ї. вони увесь день грали в сніжки, ліпили сніжних баб і щиро раділи першому крихкому снігу. а восени, йдучи зі школи, я щоденно помічала стареньких дідуся та бабусю, які виходили на прогулянку милуватися опалим золотим листям. вони світилися щастям, яке простежувалося в їхніх очах, в усмішці, в поставі. стало радісно і тепло на душі від того, що є такі люди, які сяють від щастя, з якими приємно зустрітися поглядом, спілкуватися й з нетерпінням чекати наступної зустрічі.

уміння радіти життю, здібність любити, помічати прекрасне й тішитися дрібничкам – це те, що потрібно розвивати в собі, аби бути позитивною людиною, з якою усі прагнуть спілкуватися та яку всі цінують й поважають. варто пам’ятати, що ми живемо не тільки для себе, а й для ближніх, які нам стати тими, ким ми є зараз. треба берегти кожну хвилину, проведену з батьками, рідними та друзями. вони не вічні, і ми ніколи не можемо знати точно, коли востаннє зустрічаємося з ними. тож слід намагатися дарувати їм лишень позитивні емоції, не ображатися й не сваритися через дрібниці, залишити після себе якомога більше приємних емоцій та спогадів. доцільно пам’ятати, що кожен день нашого життя не схожий на інші. іноді він може видаватися не надто вдалим і хочеться зовсім його забути. але повинна ж бути хоча б одна мить, заради якої цей день годиться зберегти в пам’яті. саме несподівані непередбачувані події, що трапляються спонтанно, найбільше запам’ятовуються і стають найрадіснішими й найприємнішими подіями нашого життя. не слід занепадати духом, якщо щось не вийшло або пішло не за планом, адже все, що не робиться, на краще, а успіх приходить до тих людей, які не шкодують часу для втілення планів та цілей.

ніхто не знає, скільки кожному з нас залишилося жити. проте як би там не було, цього все одно буде замало. життя таке привабливе і стільки всього хочеться встигнути зробити та побачити. та багато людей живуть не сьогоднішнім днем, а планами на майбутнє, які можуть і не втілитися в реальність. тому, прагнучи до мети, не треба забувати помічати кожну мить, що більше не повториться. ві всі плани на завтра, ми так і не встигнемо отримати бажане. тільки від нас залежить, чи будемо ми жити на повну і проведемо весь цей час із задоволенням, чи так і проживемо у мріях, які, на нашу думку, здійсняться якось-то потім.