Офіційне і неофіційне мовленнєве спілкування (повідомлення)​

ответ: Мовленнєве спілкування.

Офіційне і неофіційне, публічне і не

публічне.

.Вербальні й невербальні засоби

спілкування

1.

2.

3.

2. Мовленнєве спілкування.

Мо́ влення — це процес спілкування

людей між собою за до мови, а

також створення та передача

повідомлення за до радіо чи

телебачення.

3.

4. Офіційне і неофіційне, публічне і не публічне.

Сучасне бурхливе життя наповнене

зустрічами та контактами з іншими

людьми, які не можливі без спілкування.

Успіх цих контактів багато в чому

залежить від культури спілкування,

володіння навичками ділового етикету,

від загальної культури людини.

Психологи дослідили, що успіх бізнесу

на85 % залежить від уміння

спілкуватися

5.

Адже «послуговуючись мовою, що

є«вбранням думки», людина в процесі

спілкування дістає вкрай потрібну для її

життєдіяльності інформацію й передає

отримані відомості іншим людям,

дотримуючись при цьому певних мовних

дозволів і заборон, узвичаєних у суспільстві».

На сучасному етапі кожній людині дуже

важливо знати правила спілкування, оскільки

вони до досягти мети спілкування.

6.

Це правила трьох типів:

правила комунікативного етикету

(порядок звертання і представлення називання,

номінування, врахування статусу мовців

при комунікативному акті

7.

8. .Вербальні й невербальні засоби спілкування

Вербальне і невербальне спілкування.

Вербальне - спілкування за до

мови і мовлення. Одна з найважливіших

проблем цього типу спілкування розуміння. Розуміння сенсу і значень

слів залежить від розуміння понять, від

обізнаності досвіду, спрямованості,

ціннісних орієнтацій партнерів.

9.

Вербальне спілкування може бути

безпосереднім і опосередкованим,

усним і письмовим. У безпосередньому

усному вербальному спілкуванні

важливу роль відіграє інтонація, за

до якої партнери виділяють

ключові слова, підкреслюють сенс

фрази.

10.

Письмове вербальне спілкування

(листи, книги, плакати, газети, тексти

на екрані комп'ютера).

11.

Невербальне спілкування полягає в

передачі і одержуванні інформації за

до міміки, пантоміміки, різного

роду сигналів і символів.

Велике значення в невербальному

спілкуванні має мова погляду

(тривалість погляду, тип погляду,

розмір зрачка, якість, зміст погляду).

Объяснение:

кожен з батьків мріє, що його діти будуть здоровими, розумними, хорошими і в будь-якій ситуації поводитимуться як маленькі леді й джентльмени. але досить часто нащадки раптом наїжачуються і поводяться дуже нечемно. мало хто з батьків знає, що  дитячий непослух  дуже часто залежить саме від поведінки дорослих.

психолог р.дрейкурс вважає, що погана поведінка дитини — це всього лише помилкова ціль, яку можна переорієнтувати. він виділив чотири цілі дитячого непослуху: увага, ухилення, влада й помста. психолог рекомендує батькам прислухатися до власних відчуттів, аби визначити, чому саме ваша дитина не слухається. якщо її поведінка викликає у вас роздратування — дитина потребує уваги. якщо відчуваєте відчай, то, скоріш за все, дитина втратила віру в себе. якщо мама і тато зляться — дитина хоче показати свій вплив у сім’ї, а коли ображаються — дитина мститься. 

якось за кордоном, я побачила соціальну відеорекламу, яка вразила до глибини душі. маленька дівчинка в рожевому платтячку простягає аркуш зі своїм малюнком і просить: «мамо, мамо, подивись! ». але мама, зайнята чимось важливим, не звертає на донечку уваги. ось мала вже трохи підросла й катається на велосипеді по яскраво-зеленій траві. вона щаслива, що навчилася кататися, і радісно гукає: «тату, тату, подивися на мене! ». але батько дуже зайнятий, він розмовляє по мобільному телефону і навіть не повертає голови до дитини. а ось дівчинка — вже підліток. вона сидить, притулившись спиною до сірої стіни і застиглим поглядом дивиться перед собою. поруч — використаний шприц зі слі каламутної рідини. їй уже не потрібна увага тих, кого вона так довго  

найчастіше непослух, а згодом і асоціальна поведінка дітей бувають спричинені дефіцитом уваги батьків. маленькі дітки можуть мочитися у штанці, молодші школярики починають погано вчитися й бешкетують на уроках, підлітки пробують алкоголь або наркотики. але все це спрямоване на одне — увагу батьків. 

дівчинка, яка гарно вчилася, раптом почала приносити погані оцінки. батьки сварили дитину, але ситуація час від часу повторювалася. в розмові з дитячим психотерапевтом, до якого звернулися стурбовані батьки, дівчинка сказала: «коли я добре вчуся і чемно поводжуся — вони мене наче не помічають. ніколи не хвалять за гарні оцінки, ніби так і має бути. а от коли отримую погані оцінки, то тато і мама починають мене сварити, намагаються з уроками, приділяють мені більше часу. тому «двійки» отримую навмисне, коли хочу, щоб мама хоч трохи побула зі мною, щоб разом почитали книжку».

чимало захворювань у дітей, особливо малюків, також зумовлені браком уваги і любові. коли, приміром, батьки сконцентровані лише на матеріальній турботі — нагодувати, вдягнути дитину, — але не приділяють їй належної душевної ласки. коли син чи донька почуваються емоційно обділеними через завантаженість батьків. ось приклад досить типової ситуації: малюк іде до дитячого садочка, бо мама після декретної відпустки повертається на роботу. більшість дітей першого ж тижня починає хворіти. і річ не тільки в тому, що у великому колективі так легко підхопити якусь інфекцію, а в тому, що мама, яка завжди була поруч, раптом зникає на цілий день. а дитина мусить бути серед незнайомих дітей і дорослих, які не завжди привітно зустрічають новачка. хвороба — це один з підсвідомих способів повернути втрачений рай, коли найрідніша людина була поруч. адже коли дитина хвора — мама бере лікарняний, залишається вдома, готує смачний бульйон з курочки, купує нові іграшки. разом вони читають книжку, конструктор, коли дитина одужує, мама знову повертається до роботи і знову не приділяє доньці чи синові достатньої уваги. потім чергова хвороба — і мама знову залишається вдома. дитина починає хворіти частіше й частіше, щоб відчути любов, яку батьки їй, коли вона здорова. дехто переносить цей тип поведінки в доросле життя. такі люди ладні надовго «втекти у хворобу», аби лише відчувати турботу рідних і знайомих. тому даруймо більше любові й уваги здоровій дитині, замість згадувати про свої батьківські обов’язки лише тоді, коли доня чи син захворіють. 

психотерапевти вважають, що психологічні проблеми в дітей (тривога, страхи, непослух) — не що інше, як відбиток проблем батьків. часто батьки повертаються з роботи в поганому настрої, роздратовані. діти помічають це на рівні (міміка, жести, поведінка) і віддзеркалюють поведінку батьків. тому спілкуватися з дитиною слід тільки тоді, коли мине втома. не варто обговорювати при дітях фінансові проблеми, негаразди на роботі, конфліктні ситуації, епідемію чи економічну кризу в країні, негативно висловлюватися про інших людей. це може спричинити наростання тривоги в малюків. крім того, не дивуйтеся, коли в день народження шефа ваш син раптом запитає: «то це той старий козел, якому давно вже час на пенсію? ».