написать краткий отзыв о прочитанной книге за лето А.Т.Аверченко "Открытие Америки" ​

"Открытие Америки" один из коротких рассказов цикла "Новая история ". В этом цикле автор с заметным сарказмом пересказывает историю открытий на свой лад. В "Открытии Америки" он оспаривает приоритет Колумба в открытии Америки. Во-первых, у него не было цели открыть Америку, а была цель найти путь в Индию. Во-вторых, Америку открыли в 10 веке скандинавы (викинги). В-третьих открыл Америку не Колумб, а тот моряк-впередсмотрящий, который крикнул "Земля!". Далее, в первый свой приезд он никакой Америки не открывал, а посетил 3 острова, на которые высаживался и удивлял туземцев. По мнению Аверченко, в заслугу Колумбу можно поставить только - умение удивлять туземцев. Но, при этом "обе расы искренне считали друг-друга круглыми дураками". Белые, потому что за зеркальце и бусы им дают золото, а индейцы потому что белые за за простой желтый кусочек дают целое зеркало и аршин кумача.

Испанцы привезли индейцам кожи, ружья, порох, рабство и склонность к грабежам и пьянству.

Благодарные индейцы отдарили их картофелем, табаком и сифилисом.

Казкова новела «Крихітка Цахес» відомого німецького філософа і письменника Е. Гофмана поєднує у своєму сюжеті два світи – реальний і казковий. У цьому фантастичному творі автор піднімає достатньо важливі філософські питання. Це кохання і буденність, проблема взаємовідносин людини і природи, боротьба добра і зла. Хоча казка Гофмана – це фантастична картина світу, але в ній можна знайти багато алегорій, які допомагають нам краще зрозуміти цей світ, замислитися над тим, що таке добро, а що таке зло.

Здається, що все дуже просто. Добро – це коли одна людина робить іншій щось добре. Але інколи все відбувається по-іншому і добро перетворюється на справжнє зло. Так трапилося і в новелі: бажаючи добра потворному карлику за ім’ям Цахес, просто жаліючи його від каліцтва, фея подарила йому три чарівні волосини, завдяки яким у очах інших карлик перетворювався на прекрасного юнака.

Та чи оцінив це добро Цахес, чи зрозумів він те, що фея дала йому реальний шанс змінити своє положення, який дається людині лише один раз у житті? Фея дуже сподівалася на те, що Цахес це зрозуміє і почує її: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!»

Та вийшло все по-іншому. Циннобер душе швидко звик до свого нового становища і усе приймав як належне. Він зовсім не обтяжував себе зусиллями для того, щоб стати вихованішим, добрішим і розумнішим. Не страждав він і від докорів совісті. Більш того, він став тим, хто сіє навколо себе розчарування у справедливості і невіру в добро. На замислюючись над своїми вчинками, він робив нещасними оточуючих його людей, які довели своїм талантом і працею, що мають право на славу, щастя і повагу. То ж добро, яке робиться негідній людині, перероджується у зло.

А невігластво таких, як Цахес, сіє зло тим більше, чим вище становище займає людина, і тим більш безапеляційно вона про все судить. Причому у казці таким невігласом був не лише Циннобер, а й Мош Терпін. Цей професор, отримавши посаду директора природничих справ держави, він вдається до того, що ревізує та цензурує місячні та сонячні затемнення, тобто займається нікому непотрібною, безглуздою справою.

З часу написання Гофманом казки пройшло багато часу, але й сьогодні можна зустріти таких, як Цахес – людей, які, не замислюючись, відбирають славу і талант у інших. Можна зустріти і таких, як професор Мош Терпін – людей, які займаються безглуздими, нікому не потрібними справами. При цьому добре зрозуміло, що ніяка висока посада, ніяка приваблююча зовнішність не може зробити людину більш порядною, доброю і освіченою, а тільки наполеглива праця і прагнення до мети.

У казці Гофмана «Крихітка Цахес» зовсім не казкова філософія, яка й сьогодні залишається актуальною. Адже автор у цьому творі прагне попередити нас, що ніхто, крім нас самих не зробить нас краще, ніхто не вирішить за нас наші проблеми і ніхто не проживе за нас наше життя. Для цього кожен з нас повинен докладати власні зусилля, повинен віддано працювати, бо те, що не зароблене власним трудом – чуже, ненадійне і нетривке.