ТЫҢылым 5 -тапсырма. Мәтінді тында. Оқы.

Сәлем, достар! Менің атым - Әлібек. Мен сендерге өз отбасымды таныстырамын Бұл - менің отбасым. Менің отбасым да басқа қазақ отбасылары секілді үлкен менна отбасымда атам, әжем, әкем, анам, ағам, інім, қарындасым бар. Бәріміз бірге тұрамыз Қазақ отбасының жақсы дәстүрі көп. Олар: жасы улкен адамға жол беру, терге

отырғызу, карсы сейлемеу, қызды сыйлау. Үлкендер жасы кішілерге камкоршы болады, кеңес береді, акылды болуды үйретеді. Қазақ отбасында жасы үлкен адамды ерекше курметтейді. Әкем маған: «Үлкенді

құрметте, кiшiге камкор бол!» - дейді. Мен де атам мен әжемді, әкем мен анамды,

ағамды құрметтеймiн. Ал iнiме, карындасыма кемектесемін.

Казак халкы ежелден ұл бала мен қыз баланың тәрбиесін бөліп қараған. Ұлды мал бағуға, коленерге, акша табуға, қыз баланы ас пісіруге, кесте тігуге, өрмек

токуға үйреткен.

Казак дәстурi бойынша, уйде, кешеде ер адамдар бір-біріне қол берiп аманда сады. Жасы кіші адам улкенге: «Ассалаумағалейкум!-деп амандасса, үлкендер: «Уағалейкумсалам!-деп жауап береді. Ал мектепте, қоғамдын орындарда ер адам

мен де: әйел адамдармен де Сәлеметсіз бе!>> -деп амандасады. Адамдарды таныстырганда улкенге кiшiн, әйел адамға ер адамды бiрiншi таны

стырады. Ондай кезде: «Танысып койыныздар». «Таныстыруға рұқсат етіңіздер!» - деп айтады.

Мен өз отбасымды жаксы керемiн, казак отбасының дәстүрлерін құрметтеймін,

сактаймын.

• Мәтіндегі қарамен жазылған сөздерді сездік дәптеріне аудармасымен жазып ал.

ЖАЗЫЛЫМ

ЖАЗЫЛЫН

-тапсырма.

Казак отбас

D

Үлкенд

Жа
(Вот текст)

є багато дивовижних речей у світі? але на справді? найкраща та дивовижна річ? що трапилася саме з тобою/

для кожной людини поняття "диво" - має своє значення та поняття. я на 100 відсотків впевнений, що з кожною людиною на цій землі траплялось якесь диво. для кожного диво завітало по різному: для когось це був неймовірний випускний ,хтось побував у незабутніх канікулах за кордоном, хтось отримав подарунок своєї мрії, комусь пощастило здати іспит без підготовки та багато іншого. а осьу мене траплялось таке , що наврядче колись забуду, бо це диво мого життя.

це почалось минулим літом, як раз на початку літніх канікул, які розпочались не дуже вдало.

я гуляв у бабусиному дворі, пташки співали, був звичайний спекотний літній вечір. щоб себе розважити, я відерся на дах літньої кухні. дах кухні був дуже похилим і крутим. і ось я на самій вершині, де відкривається уся краса правобережжя нашого міста наче на долоні. але мою замрієність порушило зісковзання моєї ноги вниз і я сстрімко летів, але вже не до неба за мріями, а вниз на залізний паркан з гострими кілками.поряд з парканом знаходились залізна газова труба, дядьковий прицеп. я летів з єдиною думкою, як це все скінчиться каліцтвом чи смертю. я висів на паркані як м'ясо на велелці/ я нічого не відчував (хоча через усю мою спину пройшли кілька кілків забору), далі лише пам'ятаю, що мене зняли з паркану, та повезли до лікарні (пам'ятаю, як я благав не казати нічого мамі, щоб вона не турбувалась).

хтось спитае, в чому тут в лікарні віявилось, що паркан пройшов через мое тіло у кількох міліметрах від кожного з життєвоважливих органів, на що лікар констатував моє народження в сорочці, з часом і родичі всі це підтвердили, бо впав я за три кілка від загострених пиками кілків,

задяки цим дивам я можу жити повноцінним життям, батькам, кохати та будувати плани на майбутнє, для мене тепер кожен день - це !