Прочитайте текст. Доберіть заголовок до нього. Випишіть із тексту ключові слова й обгрунтуйте їхню роль у розкритті змісту. Сформулюйте запитання для однокласників за змістом прочитаного. Живе напа мова із нами наші князі і гетьмани, наші письменники і вчені, наші державники і збройні оборонці. Живе наша мова-і з нами наша 15-мільйонна діаспора. Живе наша мова хорі народів. Бо наша мова i наш голос звучить у вселенському це наша релігія, наша держава, наша ми- нувшина, наша надія, наше майбутне. Бо наша мова це ми, україінці,-добрий, чесний, пра- цьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоевропейських народів. Бо наша мова - це наша пісня, а народ, котрий мае таку пісню, не здатний чинити неспровоковане зло іншим народам. Отож, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над 11 долею, а працюймо для неї, вивчаймо, заглиблюй- мося в 1 походження й історію, поширюймо, пропагуймо 1 (В. Гванишин, Я. Радевич-Винницький)

Япогоджуюся з думкою, що навчатися ніколи не пізно, адже все життя людина вчиться. і якщо хтось цього не розуміє і перестає вчитися, то він багато втрачає, бо наука йде вперед, як і все життя. виходить, немає чого соромитися того, що колись не встиг здобути вищу освіту або другу вищу, а часом і середньої хтось не має. та не це біда, коли людина розуміє, що вчитися треба, коли вона ладна подолати всі перешкоди, щоб тільки вчитися. біда, коли людина не розуміє цінності знання і ставиться до освіти прагматично: оце пригодиться в житті, а це незрозуміло навіщо вчити. не секрет, що освіта дає людині можливість більш вільно орієнтуватися у світі, дає справжнє розуміння про все навколо. отож і виходить, що вчитися ніколи не пізно поки є життя, треба вчитися далі. наразі у світі неабиякої популярності набула освіта для людей зрілого віку. і це не випадково, це не примха стареча, а сформована свідома потреба людини дізнатися якомога більше викликає справжнє захоплення те, як прагнуть старенькі вчитися, бо для них це і є життя. ніхто з них, мабуть, не скиглитиме про те, що вже, мовляв, пора збиратися на цвинтар, чого б його сушити мізок. вони розуміють, що вчитися — значить сподіватися на краще і продовжувати жити. з усього сказаного видно, що вчитися й справді ніколи не пізно.