Твір "Мій спогад про бібліотеку​

Бібліотека – яке цікаве слово! Воно означає зібрання книг або приміщення, де ці книги зберігаються. Малюками ми вперше дізнаємося, що книги можуть мати свій будинок. Часто в бібліотеку дитини за руку приводить мама. Яке буває здивування у маленької людини, котра дізнався, де живуть її улюблені казки.

Звичайно, у кожного з нас на книжкових полицях будинку можна побачити різнокольорові книги: романи, пдетективи, енциклопедії. Іноді книг вдома стільки, що вони займають стелажі від підлоги до стелі. Але знань в світі ще більше. І для них необхідні спеціальні сховища.

У великих містах під бібліотеки віддані величні будівлі. У читальних залах займаються студенти, чути м’який шелест сторінок, приглушені голоси. У невеликих містах справи йдуть не гірше. Бібліотеки є скрізь. Навіть в маленькій сільській школі можна зануритися в незвичайний світ, де живуть книги. І нехай запаси книг в крихітній шкільній бібліотеці невеликі, скільки добра отримає читач! Будь-хто може попросити у бібліотекаря, ні, не книгу, а ключ в іншу реальність, створену письменниками, поетами, вченими, дослідниками. Як прекрасно взяти книжку, присісти в куточку бібліотеки і помріяти про те, що приховано під обкладинкою!

Люди, які люблять читати, приходять до бібліотеки знову і знову. В наші дні книги оселилися в інтернеті, в електронних пристроях зібрані сотні історій, але паперові книги все одно особливі. Кожна книга унікальна, вона приємно лягає в руки і шарудить сторінками.

Бібліотеки пахнуть особливо. Цей незабутній запах не переплутаєш ні з чим. Так пахнуть книги – фарбою, клеєм, трохи пилом. У бібліотеках хочеться приглушити голос, поводитися ввічливо. З усіх боків на кожного відвідувача бібліотеки дивляться книги. Наукові томи дивляться допитливо, казки ласкаво ваблять малюками взяти їх в руки. Елегантні класичні твори в шкіряних палітурках чекають читача, який вміє за непомітною обкладинкою розгледіти глибокий зміст.

Чудовий світ – бібліотека! Одного разу увійшовши в цю будівлю будеш знову і знову повертатися туди, щоб знову переживати змішане почуття захоплення і поваги до будинку, де живуть книги.

Главная мысль произведения чехова "каштанка", бесспорно, преданность. некоторые критики говорят, что каштанка "выбрала собачью жизнь". действительно, не совсем понятно, почему она отказалась от сытой жизни, в которой ее не били, не унижали, регулярно и вкусно кормили, а вернулась к своим прежним хозяевам, которые, мягко говоря, не -то о ней заботились? наверное, сработал инстинкт собачьей верности и преданности, потому что это была ее семья, близкие ей люди, которых она любила, а в семье бывает по-разному.