Подскажите что из списка ниже будет интереснее всего прочитать? Гомер. «Илиада», «Одиссея»
Национальный карело-финский эпос «Калевала»
«Песнь о Роланде»
«Песнь о Нибелунгах»
М.Горький. «Старуха Изергиль», «Песня о Соколе», «Сказки об Италии», «Челкаш», «Детство»
В.Скотт. «Айвенго»
А.Дюма. «Королева Марго»
Р.Л.Стивенсон. «Черная стрела»
А.С.Пушкин. «Повести покойного Ивана Петровича Белкина»
А. и Б.Стругацкие. «Трудно быть богом»
М.Е.Салтыков-Щедрин. «Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил», «Дикий помещик», «Премудрый пискарь»
Л.Н.Толстой. «Детство», «Отрочество»
А. Н. Толстой. «Детство Никиты»
В.П.Катаев. «Белеет парус одинокий»
А. Грин. «Бегущая по волнам»
А.К.Толстой. «Князь Серебряный»
Е.Л.Шварц. «Дракон»
В. Быков. «Обелиск»
М. де Сервантес Сааведра. «Хитроумный идальго Дон Кихот Ламанчский»
Р. Брэдбери. «Все лето в один день».
Заранее ! ​

Л.Н. Толстой 《Детство》

Жінки її ненавиділи, а чоловіки божеволіли: «Зовн баба… Противні білі очі з противними білими бровами та віями, пласке обличчя, на людях мовчить, ніяк не розговориш, відповідає лише «так» та «ні». А чоловіки сходять за нею з розуму», — писала про письменницю троюрідна сестра Льва Толстого. Найбільш екстремальним із усіх прихильників письменниці виявився польський хімік Олевинський — безтямно та без взаємності закоханий, він вкоротив собі віку.

Через якийсь час Марко Вовчок усе ж розлучається із законним чоловіком і їде за кордон (Маркович часто дружину дозволити йому зустрітися з сином хоча б перед смертю, але вона залишилась байдужою до його прохань). Знайомиться з російським емігрантом Олександром Пассеком. Заради письменниці той відмовляється від кар’єри. Їхній роман тривав шість років і закінчився трагічно: Пассек захворів на сухоти і помер на руках коханої, що стало для неї тяжким ударом. Щоб хоч трішки розвіятись, вирішує повернутися до Петербурга. Горювати доводиться недовго — на вокзалі її зустрічає троюрідний брат Дмитро Писарєв. Марко Вовчок з головою поринає у нові стосунки. Закохані їдуть до Прибалтики. Якось, купаючись в Балтійському морі з сином своєї коханої, Дмитро тоне. Його тіло знаходять лише через годину. Фатальна жінка – саме так починають говорити про письменницю.

Останнім, кому судилось пізнати чари Марії Олександрівни, був друг її сина, молодший за неї на сімнадцять років морський офіцер Михайло Лобач-Жученко. Ці стосунки переросли в офіційний шлюб.

А 1907 року серце жінки, яка, за словами Шевченка, була «піднесено–прекрасним створінням», перестало битись. Сталося це у родинному колі.