Правильно вжито розділові знаки А)
Тепер поле все ширше розкривао свої ремена, все даі розстеляло свою
одежу-і
коли хлопець зійшов горбок, перед ним встали в певній красі всі луки, далека смужка лісу.
Б) Покірливо дав я себе забрати і поки залізо тряслось, та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких просторів.
В) Квартири Чубинського гості добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.
Г) У вікна було полудневе проміння і відно було, як цілим морем пливали кудись ще землі ниви, девятсот десятин панського поля що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля.

В - Квартири Чубинського гості добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній.

Объяснение:

Отметь лучшим )

На життєвому шляху сучасного українця досить часто виникають проблеми, які змушують майже щодня ставати перед вимушеним, іноді дуже важким вибором. що ж казати про україну в цілому, якщо кожен її громадянин стоїть на роздоріжжі? а потім ще й політики з газет і екранів телевізорів журять співвітчизників за те, що ті залишають рідну землю у пошуках кращого життя і їдуть за кордон. звісно, їм, добре забезпеченим матеріально, не зрозуміти пересічних українців, бо кажуть же, що «ситий голодному не товариш».але ви ж політики, народні обранці, світ голови неньки-україни і цвіт нації! то де ж були ваші спроби підняти рідну країну з колін останні десять років? серце стискається, коли згадуєш зовсім недалеке минуле, коли неможливо було достукатися до представників привілейованих верств населення. прикро й те, що на протязі останніх років проблеми україни не вирішувалися, а накопичувалися і примножувалися.ще великий кобзар т. шевченко закликав своїх співвітчизників до боротьби за свободу і незалежність україни. та, отримавши цю незалежність, яку наші пращури, а потім діди і батьки вибороли ціною неймовірних зусиль, наша колишня влада навмисно руйнувала вже вільну, але «нерідну» для них країну. але як же могли вони називати україну своєю, якщо постійно прагнули сховатися під крилом однієї з сусідніх держав – якої саме, добре усім відомо.зараз наша держава схожа на маленьку дитину, у якої, врешті-решт, з’явилися рідні батьки, що прагнуть зробити цю дитину щасливою, могутньою і дійсно незалежною. і це дуже своєчасно, адже вже давно нашій батьківщині був потрібен янгол-хранитель, який би піклувався про неї, піклувався б про наших співвітчизників.дякувати богові, що у нас є справжні патріоти, які знайшли в собі мужність постати проти страшної і безжальної машини влади, а деякі з них заради справедливого і вільного життя навіть поклали на вівтар боротьби своє життя. і якщо хоча б половину наших співвітчизників були такими, як ці люди, хоча б у них так сильно боліло серце за рідну україну, то наше життя вже давно б покращало і ми б вже давно жили як цивілізовані європейці.як би важко зараз не було, але не все так сумно, як уявляється. адже в нашій країні дуже багато талановитої і патріотичної молоді, яка воліє за краще майбутнє україни, у нас наймилозвучніша у світі мова, ми багаті на чудову землю з синіми озерами і безкраїми лісами, у нас живуть щирі і добрі люди, ми – найчудовіша у світі нація, яка заслуговує на заможне та щасливе життя.