Доведіть що інстетутка взагалі не здатна на любов ні до рідних ні до чоловіка ні до людей

Біблійні сюжети й мотиви в українській та світовій літературібіблія — найвеличніша книга людства, яка містить заповіти бога людям для усвідомлення їхньої гріховності та спасіння душі.до біблійних образів, мотивів і сюжетів в усі часи зверталися письменники різних країн. у xiii-xviii століттях не було митця, який би у своїх творах не звертався до біблії. не втратила ця книга книг свого значення і в пізніший період. біблійні образи й мотиви живили творчість і надихали на нові твори г. сковороду і т. шевченка, данте і шекспіра, п. куліша і о. пушкіна, лесю українку і ч. айтматова.філософ і просвітитель григорій сковорода називав біблію своєю "возлюбленою невісток" і зазначав, що саме в духовному шлюбі з книгою книг народилися найкращі його твори.до біблії звертався і тарас шевченко. з неї він брав вислови (як епіграфи до творів "сон", "єретик", "великий льох"), мотиви, які по-своєму переробляв. такої переробки зазнали десять псалмів давидових. у сорок третьому псалмі читаємо: смирилася душа наша,жить тяжко в оковах! встань же,боже, намвстать на ката знову.у сто тридцять другому псалмі митець лине думкою в далеке майбутнє, в якому всі люди будуть рівними, житимуть, як брати. найповніше т. шевченко сказав про те, яким уявляє нове суспільство, у поезії "ісаія. глава 35", використавши пророцтва ісаія, автора однієї з книг біблії.за переспіви біблійних псалмів бралися п. гулак-артемовський, ліна костенко, дмитро павличко. біблійні сюжети розвивалися іваном франком у поемі "мойсей", лесею українкою у драмах "в катакомбах" та "одержима".до невичерпного джерела біблії, до її вічних тем і образів зверталися б. пастернак у романі "доктор живаго" і у творі "ісус христос у фландрії". зачаровує нас яскравими картинами втілення вічного сюжету "майстер і маргарита" м. булгакова. майже сорок років працював польський письменник г. панас над романом "євангеліє від іуди", у якому христос змальований людиною, але найвищої породи і природи, носієм особливих здібностей. далекі від ідеальних християнських стосунків події зображено в романі "собор паризької богоматері" в. гюго. у творі тісно поєднані краса і потворність, добро і зло. рівноправним героєм твору є собор, який втілює ідею добра, справедливості, любові, який є німим свідком трагічних подій і водночас символом можливості повернення людей до вічних цінностей.сюжети й образи біблії мають символічне значення, до них, думаю, ще довго будуть звертатися митці різних країн, відшукуючи відповіді на вічні питання про добро і зло, смерть і безсмертя, любов і ненависть.