2. Із орудним відмінком іменника прийменник ужито в реченні A Співчуття — перший крок до людяності.
Б Красу бачить той, хто дивиться з любов'ю.
В Через страх не втрачай честі.
Г у згуртованості — сила.​

2-б

Объяснение:

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. в усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. за своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (з очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (леся украї відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. головні члени речення не відокремлюються. у вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (пор.: наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (м. стельмах) — кінь тихенько заіржав ( бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (л. смілянський)); 4) коли другорядні члени мають уточнювальне значення (там, над россю, стоїть одна висока скеля (і. нечуй-левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (в.