який характер виробництво притаманний для полісся​

Місце харчової промисловості у господарстві Україні

 Україна має надзвичайно сприятливі умови для розвитку харчової промисловості: широка сировинна база, місткий внутрішній ринок, достатня кількість трудових ресурсів. Наша країна вже вийшла на світові ринки з окремими видами продукції харчової промисловості й має великий потенціал для подальшого розширення асортименту якісної продукції харчових товарів, які спрямовані як на внутрішнє споживання, так і на експорт.  

Харчова промисловість – група виробництв, що забезпечують переробку сировини сільського, рибного та лісового господарства на харчові продукти та напої.  

За кількістю зайнятих й обсягом валової продукції харчова промисловість належить до одного з найважливіших виробництв у господарстві України. Останнім часом відбуваються позитивні зрушення у технологічному рівні забезпечення виробництв, збільшенні обсягів та урізноманітненні асортименту продукції харчової промисловості, залученні вітчизняного та іноземного капіталу. Водночас вітчизняні харчові продукти витісняються з внутрішнього й зовнішнього ринку продовольчих товарів, зменшуються обсяги надходжень до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій. У зв’язку з використанням харчових добавок, барвників, консервантів зростає термін зберігання продовольчих товарів, але водночас погіршується їх якість та виникає небезпека їх споживання. Для України, як для одного із значних виробників сільгосппродукції, залишається актуальним нарощування потужностей харчової промисловості з метою не лише повного забезпечення населення якісними та різноманітними харчовими продуктами вітчизняного виробництва, а й зростання частки в експорті готових товарів, а не сировини.  

Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти

Харчова промисловість України складається з понад 20 виробничих напрямів, які дають як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними чинниками їх розміщення є або сировинний, або чинник споживача. Це залежить від низки причин.

   Перша з них – матеріаломісткість виробництва. Якщо витрати сировини перевищують вихід кінцевої продукції у кілька разів, то виробництва розміщуються біля джерел її постачання. Також чинник сировини є визначальним у разі, якщо сировина нетранспортабельна, тобто втрачає якість за тривалого перевезення. До таких виробництв належать:

-олійно-жирове;

-цукру;

-тваринних жирів та сиру;

-перероблення та консервування фруктів і овочів;

-перероблення та консервування риби;

-розлив мінеральних вод.

Витрата сировини на 1 т кінцевої продукції у цих виробництвах дуже висока. Наприклад :

-на 1 т соняшникової олії залежно від якості насіння йде від 4 до 8 т сировини;

-щоб одержати 1 т цукру, витрачають 7,3 т цукрових буряків;

-для виробництва вершкового масла витрачається 23 т молока

-твердого сиру – 9,4 т молочної сировини.

Під час далекого транспортування псуються овочі, фрукти, природні мінеральні води, а в коренеплодах цукрових буряків зменшується вміст цукру. Через те усі зазначені виробництва зорієнтовано на чинник сировини.

Ті виробництва харчової промисловості, кінцева продукція яких має короткий термін зберігання або втрачає якість під час транспортування, а на виробництво 1 т продукції витрачається близько 1 т сировини, тяжіють до чинника споживача. Це виробництво:

-хліба, хлібобулочних і борошняних виробів

-виробництво кондитерських виробів

-виробництво молочних продуктів

-виробництво пива та безалкогольних напоїв.

Ці виробництва мають широку географію й розміщуються у багатьох населених пунктах.

Деякі виробництва харчової промисловості, витратити сировини в яких трохи більші, ніж 1 т на 1 т кінцевої продукції, можуть бути зорієнтовані або на чинник сировини, або на чинник споживача. Це виробництво:

-м’яса та м’ясних продуктів

-борошномельно-круп’яне виробництво

-виробництво виноградних та плодово-ягідних вин

-виробництво тютюнових виробів.

Объяснение: