Який предмет викладав тато письменника? Біологію

Географію

Російську мову та літературу

Фізику й математику

Питання №2 ?

Скільки було років Анатолію Костецькому, коли він почав читати ?

7

6

3

4

Питання №3 ?

Із дитинства поет добре грав у

копм’ютерні ігри

шахи

жмурки

футбол

Питання №4 ?

Анатолій Костецький розповідав, що, коли у дитячому садку його запитували «Ким ти хочеш бути?», упевнено відповідав:

«Міліціонером!»

«Космонавтом!»

«Вчителем!»

«Письменником!»

Питання №5 ?

За життя поет встиг видати понад віршованих і прозових збірок для дітей та юнацтва.

15

8

40

20

Питання №6 ?

«Ну і мама!

Ну і тато!

Наче справжні

дошкільнята!» - з якої поезії рядки?

«Чемний герой

«Батьки-чомучки»

«Удвох»

«Утрьох»

роман у віршах «євгеній онєгін» писався пушкіним біля васьми років. це були роки тварчої зрілості поето. в 1831 році роман був кінчений і в 1833 році вийшов у світло. він охоплює події з 1819 по 1825 рік: від закордонних походів російської армії після розгромунаполеона  до повстання декабристів. у центрі роману – любовна історія. герої роману євгеній онєгін і тетяна ларіна, валодимир ленський і ольга становлять дві любовні пари. але всім їм не дано судьбою стати щасливими. онєгіна тетяна полюбила відразу й назавжди. а він прийшов до любові через роки, через глибокі духовні потрясіння. і, хоча євгеній і тетяна люблять один одного, вани не можуть стати щасливими, не можуть з’єднати свою долю. і винуваті в цьому не які-небудь зовнішні обставини, а власні помилки героя, його невміння знайти правильний шлях у житті. над причинами цих помилок пушкін і змушує міркувати сваго читача.

на просту сюжетну лінію роману нанизана безліч побутових картин і описів природи, у романі описані живі люди з їхньою різною долею, з їхніми почуттями й характерами. все це «собранье строкатих глав, напівсмішних, напівсумних, простонародних, ідеальних» представляє читачеві епоху… це, звичайно, моя особиста думка, але мені здається, що головна ідея «євгенія онєгіна» полягає в тому, що щасливими можуть бути лише люди, які мало думають, мало знають, у яких немає прагнень до високого ідеалу. люди із чуйною душею приречені на страждання. цим мене й залучає роман, він переконує мене у власних спостереженнях. приземлені люди живуть простіше, беспечнее й легше, але не кожний погодиться живатіти «у бездіяльності порожньому». однак пушкін не обмежується цими висновками. він чітко показує, що у всіх цих фатальних помилках винуваті не його герої, а те середовище, та обстановка, що сформувала такі характери, що зробила нещасними цих по суті або по сваїх задатках прекрасних, розумних і шляхетних людей. ці сумні й гіркі думки про недоськоналість миру виражені пушкіним в останніх смутних рядках роману.