У трагедії Ромео і Джульєтта Вільям Шекспір використав відомий сюжет про​

Іван ім'я це викликав у кожного яскраві асоціації: і безсмертній еней, і невмируща наталка — героїня п'єси, що стала праматір'ю нового українського театру. що забезпечило «наталці полтавці» безсмертя у віках? найкраще можна відповісти словами о. гончара: «два століття живе на світі безсмертний автор «енеїди» й «наталки полтавки» поет, веселий мудрець, в якому мовби уособився оптимізм народу, його дужий, не підвладний смуткові дух, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота». ці риси надзвичайно виразні в п'єсі, характерні для всіх її персонажів. твір позначений народністю, національним колоритом насамперед через риси характерів дійових осіб. доброта — більша або менша, а то й мізерна, але доброта. великодушність — яка вже не є і хто, на яку здатний, але великодушність. щирість — може, у возного й ледь цинічна, коли йдеться про «взяточок, сиріч — винуждений подарочок», але відверта. отже, всі герої втілюють у собі найвищі прояви народної моралі. хоч у образі головної героїні, безперечно, найяскравіше висвітлено внутрішню красу людини. наталка — чесна, скромна полтавська дівчина. вона щиро покохала петра і чекає його, хоч як важко їй доводиться в житті. вона здібна, роботяща. але найкраще про її душевну красу можна сказати словами виборного: «золото — не ді окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукоді». розум і кмітливість наталки найбільше виявляються в її розповіді з водним. які влучні і дотепні відповіді дає вона, проста селянська дівчина, цьому освіченому хвальковитому чиновнику: «знайся кінь з конем, а віл з волом», «шукайте собі, добродію, в городі ». а як наталка любить свою матір, що для неї найдорожча і найкраща в світі! вона погоджується на все, щоб заспокоїти стару неньку, щоб не бачити її сліз, хоч при цьому сама страждає. проте, коли вирішується її доля, наталка діє сміливо і рішуче. в образі головної героїні котляревський втілив народний ідеал української жінки, її моральної краси. проходять роки, але в найістотнішому цей ідеал залишився без змій, тому що духовне багатство, чистота і чесність працьовитість і сердечність з плином часу на старіють, бо є загальнолюдськими і вічними. першими у ряду жіночих образів трудівниць створених в українській літературі, був образ терпелихи — бідної жінки з мріями про кращу долю, достаток, зі стійкими принципами народної моралі. своєрідним характером наділений петро. він надзвичайно чуйний і вразливий, але неспроможний боротися за своє щастя, оскільки боїться, що завдасть коханій ще більших неприємностей. це людина покірна долі і вихована на кращих принципах християнської моралі. неординарним персонажем є й микола. ненав'язливо, але наполегливо він є закоханим вибороти своє щастя, жартами піднімає їхній дух і настрій. він уміє хвалити людей за добру справу, встановити згоду між вороже настроєними людьми: «от такові-то наші полтавці! коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хватаються». в уста героя котляревський вкладає власні роздуми про національний народний характер. навіть в негативному образі возного автору вдалось показати риси позитивні. людина, яка здатна на кохання, уже людина. людина, що могла бути щасливою, але з жалю, зі співчуття, не пішла до мети по головах, справді людина. якщо возний, прагне виправдати свої вчинки, говорить про них — це означає, що його мучить сумління, отже, ще жива совість. суперечливою й неоднозначною особистістю є також виборний. він добродушний, не позбавлений гумору, спостережливий дотепний, гострий на слово. але при цьому макогоненко — «хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотає » — недалекоглядний і малоосвічений, може бути й жорстоким, бо вже спробував влади. але десь у глибині душі він ще має совість, тому, побачивши, що заварилося з його , він починає рятувати становище, вміє пом'якшити біль, втішає возного. образ возного типовий. у ньому драматург зібрав і талановито узагальнив найістотніші риси сільської верхівки. і. п. котляревський правдиво і реалістично відтворив картини народного життя, сміливо вивів на сцену простих звичайних людей, показавши їх моральну красу. тому п'єса «наталка полтавка» «впевнено переступає рубежі сторіч», є перлиною української і світової літератури.