1)Расскажите ,как изменилось восприятие романа "Дон Кихот" от века к веку. 2)Рыцарский роман невозможен без романтической любовной истории и борьбы.Какие сюжеты в "Дон Кихоте" внешне напоминают эти черты рыцарского романа?
3)Смешон ли Дон Кихот тем,что идеализирует возлюбленную?Может быть,само состояние влюбленности достойно уважения?
4)Символом чего для Дон Кихота является ветряная мельница ?Почему он борется с нею неистово и яростно?Имеет ли герой шансы на успех?Осознает ли он,что его борьба бесперспективна ?Почему для него важна эта борьба?
5)Как Санчо Панса Оказался губернатором ?Что дало герою его губернаторство и чем оно обернулось для жителей?
6)Обратите внимание на манеру общения героев с другими персонажами и то,как они разговаривают между собой.Какие выводы из своих наблюдений вы можете сделать?
7)Что означает определение определение Шеллинга :"мифологизированные лица для всего культурного человечества"?
8)Согласны ли с утверждением Ф.М.Достоевского?Как вы думаете,почему он называет роман "самой грустной из книг"?
9)Как вы понимаете термин "донкихотство "?Есть ли оно в нашей жизни и нужно ли оно человеку и человечеству ?Рассуждая,приводите примеры из жизни.

!

Відповідь:

Повтори на і плавного, урочистого, повільного звучання:

Під город, під Чернігів під’їжджав.

Під городом, під Черніговом,

Не ворон чорний небо укриває

Не туман налягає,

Стоїть сила-силенная…

Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свя­та», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, до­свідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче».

Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. На­приклад, Ілля

Одною рукою коня тримає,

Другою рукою дуба рве.

Дуби рве самі коренистії

Та мости мостить,

Шлях укладає та все прямоїжджий.

Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань:

Невже ж ти, коню мій богатирський,

По темних лісах зо мною не їжджав…

Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка:

Гей, у славному та у городі у Муромлі,

Та у тому селі та Карачарові

Гей, то не старий дуб к землі нагинається,

Ой то добрий молодець Ілля Муромець

Батьку-матері уклоняється…

Тут-то славному козаку Іллі Муромцю

Славу співаютя

По всім землям,

По всім ордам,

Однині і довіка,

А вам на многі літа!

Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жан­ру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві порину­ти в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.