Короткий зміст твору Шпага Славка Беркути

Объяснение:

Юлько Ващук, розвалившись на вчительському стільці розповідає однокласникам, що треба мати просторове уявлення і абстрактне мислення. А для цього потрібний щоденний тренінг. Славко Беркута сперечається і пропонує слово "вправа" чи "тренування" замість "тренінг". Але з Ващуком марно сперечатися.

Починається урок географії. Беркуті завжди хотілося побувати всюди, коли вчитель розповідав про далекі країни. Коли вчитель викликає до карти Ващука, той знову демонструє свої знання. Славко Беркута не любить сперечатися з Ващуком і завжди мовчить, навіть коли хоче сказати щось різке.

Саме так було, коли хлопці зібралися йти до блакитних печер. Беркута їздив якось з батьком до Страдчого – невеликого села під горою. Там на горі є стара церква, а низом – печери, які за переказами ведуть аж до Києва. А село так називається тому, що татари колись у печерах спалили селян.

Мама Беркути трохи сміялася з нового захоплення сина – спелеології. Та на маму він не ображався. Вона на зріст була маленькою, а однокласники казали, що вона не мама, а ніби виглядає сестра.

Юлько дуже захопився ідеєю про поїздку в печери. Їхати мали ще декілька восьмикласників та Лілі. Юлько пообіцяв взяти фотоапарат і два ліхтарики. Коли всі вже готові були їхати і чекали на автобусній зупинці – Юлько не прийшов. А наступного дня навіть не заїкнувся про печери.

МАКСИМАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

Коли ввечері Славко Беркута повертається додому, мама розповідає синові, що тато не прилетів і нічого невідомо. Славко просить маму лягти, а сам п'є холодний чай з улюбленими сухариками з родзинками, які так любить тато. Хлопець сидів за кухонним столом і намагався бути спокійним.

Тато Славка завжди літав. Він випробовував літаки. На руці він мав синій номер, адже маленьким був у німецькому концтаборі. Але тато вижив, він є, він буде.

В"сцене вранья" хлестаков — пузырь, максимально раздувается и показывает себя в истинном свете, чтобы лопнуть в развязке — фантасмагорически исчезнуть, умчавшись на тройке. этот эпизод, поистине "магический кристалл" комедии. здесь сфокусированы и высвечены все черты главного героя, его "актерское мастерство". сцена позволяет лучше понять ту "легкость в мыслях необыкновенную", о которой гоголь в замечаниях для господ актеров. здесь наступает кульминационный момент притворства и лжи героя. выпуклость "сцены вранья" являет собой грозное гоголя последующим поколениям, желая уберечь от страшной болезни — хлестаковщины. воздействие её на зрителя велико: тот, кто хотя бы один раз в жизни обманывал, увидит, к чему может чрезмерная ложь. вглядываясь в образ хлестакова, понимаешь, как жутко находиться в шкуре лжеца, испытывая постоянный страх разоблачения.