Прочитайте текст. Виконайте завдання 9-11 до нього (1) Київ, столиця нашої Батьківщини, — гордість кожного українця. (2) Оспіваний поетами
і відтворений художниками він вражає своєю величчю і красою.
(3) Ось Дніпро, вправлений у темно-зелені береги, котить свої могутні хвилі. (4) Золотовер-
xi куполи соборів, осяяні лагідним промінням сонця, відбиваючи його, сяють різко і сліпуче.
(5) Весною зелень на деревах, свіжа й соковита, вабить очі. (6) А знамениті каштанові свічки,
спалахнувши, п'янять своїм солодким ароматом, ніжним і приємним.
(7) Кияни з любов'ю зберігають історико-архітектурні пам'ятки — живу історію наро-
ду. (8) На майданах і вулицях міста багато пам'ятників славетним діячам української історії
і культури, відомим далеко за межами нашої Батьківщини.
(9) Провівши у столиці кілька незабутніх годин, розумієш, що Київ — місто, до якого хо-
четься повернутися. (Із журналу)
• Еда има 9-11 до моме
де, під ногами харчит се
ко стояти під горою. (3) Остаи.
обі спогад, перед тим я при
чись з навколишньої зими,
змому Явтухові уявляется,
шакчи, певно, за кроком Р
ена киснем, добирається до
вкруги пливе вечір, новень-
розить іскристу від снігу за
нового року. (За Ю. Яновсь
ними означеннями ускла
Б 3; 7
йну помилку допущено в
5 5
нтаксичний розбір четва

9. Поширеними відокремленими прикладками ускладнено речення
А 1; 3
Б 1; 7
в 4; 5
г6; 8
10. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
A 2
Б 5
в 7
г9

11. Зробіть синтаксичний розбір шостого речення.
отребує розгорнутої відпо
ть невеликий твір-ро-
ідокремлен-

Людина виростає досить швидко. спочатку це немовля, яке смокче соску і знає про світ лише те, що в ньому є матуся. потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. далі це школяр, який вив­чає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. і настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. це переломний момент.кажуть, самовихованням треба займатися змалечку. проте, як ним займатися, коли вранці уроки, а ввечері футбол і телевізор? дійсно, коли людина вперше замис­люється про самовиховання, як правило, час уже втраче­но. я вважаю, що самовиховання спочатку повинне на­правлятися батьками, а потім уже ставати власною роботою людини над собою. батьки в цей час мають бути дуже дбайливими і ні в якому разі не давити на дитину.самовиховання спрямоване на створення людиною са­мої себе. це труд, який нагадує роботу скульптора: щось треба відсікти, щоб решта виробу виглядала, як потрібно. не можна сказати, що творення власної особистості про­ходить безболісно, навпаки — немало сліз доведеться нишком пролити й немалу правду сказати самому собі, поки вийде щось із цього труда. та сліз годі жаліти: головне, щоб з-під шкаралупи егоїзму, обмеженості, злості вийшла на світ справжня людська особистість. адже треба спершу витренувати свою душу, аби вона здатна була відгукнутись на все людяне, святе і чисте, що існує навколо нас.творення самого себе нагадує піднімання або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. і на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхуваль­ний трос. добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має самовиховання, повинна бути чітко визначеною. в іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним. за найважчий труд має бути велика нагорода. я вва­жаю, що найдорогоціннішою винагородою за працю над собою буде правильне розуміння свого місця в житті. і тоді прийде й успіх у роботі, і щасливе сімейне життя, і цікаве дозвілля. будуть друзі, на яких можна покластися в усьому, навіть у найскладнішому. а людина, яка досягне цього, зможе з упевненістю сказати про себе: “я виховав себе сам”.