1. Что такое мелодия? а) музыкальное произведение
б) тоненькая музыкальная нить пронизывающая песню
в) фоновая музыка​

б

Объяснение:

б. тут больше нечего писать ,просто надо 20 символов, а так ответ под буквой б

1)«найбільшою мрією стало самому щось посіяти і щоб воно зійшло.  хлопчик і робив це, наслідуючи маму».2)«усе ще ходив безштаньком. закутаний у хустину, кінці якої пущено під  пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках,  намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву,  мов би він і не чоловічої статі. бистрі. руки беручкі».3)«але й ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи у гилки». 4)« проганяють, кривляються, у нього камінцями, й ді- став за це між плечі штурхана».5)«я, мамо, виплекаю квітку — я стану над » 6)«ніяких помічників йому не треба. корови напасені, телята і вівці  не губляться, їх не крадуть вовки. між людьми йде поговір: «він щось  знає» а підліток чередникує, самуючи, і нікому не здогадатися, яке  в нього бистре око, яке чуйне вухо».7)«гнаний, кривджений і безпритульний,— все шука, до кого б при-хилитися й пригорнутися.  прихилиться до берези: вона шумить, гуде, губить листячко і голубить  його. пригорнеться до трави: вона шелестить, гомонить, пахне, милує».8)  «блаватоокий — у тих очах назавжди поєдналися гострий розум  і мрійливість. у них світиться стримана, лагідна, мовчазна душа.  у виразі обличчя, в найменших порухах голови вгадується чуйність,  сторожкість, напружена увага до шурхотів і запахів. він і птах, і мис-ливець. в його душі живуть всесвітні тривоги — великий страх, але  ще більша цікавість і боязка, невтомна жадоба пізнання».9)  «він ніколи не зривав листя, не ламав гілля, старався не толочити  постолами трави — усе живе, усе для чого призначене. навіщо ж його  мучити й нівечити? »10)  «ніколи не мав вільної хвилини: гонили на панщину, і він ішов,  як не з косою, то з ціпом,— косив, молотив. восени садив дерева.  викопував у лісі дубки, кленочки, явірки і тикав їх, де було місце:   коло хати, край вулиці. біля криниці. взимку возився з гноєм, роз-носив його на город і на поле. коли втомлювався, розтирав снігом  руки й обличчя — вони горіли як жар. ще й не пахло бруньками,  заготовляв живці, ховаючи їх до пори в погребі. а з теплом щеплював  дички. хто просив, нікому не відмовляв»