Написати твір-мініатюру на тему " моє ставлення до гумористичних творів"​

Нариси, фейлетони, усмішки Остапа Вишні — це безцінні перлини української літератури. Поринаючи у світ веселого жарту, народного гумору, життєрадісних героїв і дотепної мови, відчуваєш, як відлягає від серця і світлішає на душі, переживаєш неповторні хвилини естетичної насолоди.

А вдивляючись у мудре і просте обличчя Остапа Вишні, спочатку думаєш, що йому дуже легко жилося, адже і в найжахливішому він вмів віднайти зернини сміху. Та якось мені на очі потрапили слова цього талановитого письменника і неперевершеного жартівника: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!». Дивно, але мені вони здалися дуже трагічними і гіркими. Тому я вирішив докладніше ознайомитися з біографією Остапа Вишні. Так я дізнався про його десятирічне заслання, про загрозу розстрілу, важку хворобу і нелегке творче життя.

Остапу Вишні данину музі довелося заплатити приниженням власної людської гідності, своїм спокоєм і здоров’ям. Та все ж я вважаю, що цей великий гуморист досягнув свого письменницького щастя, любові та визнання рідного українського народу. Його твори знали навіть неписьменні співвітчизники, та й за кількістю видань і перевидань гуморесок та фейлетонів Остапу Вишні немає рівних в українській літературі.

Читаючи «Чухраїнців», «Дещо з українознавства», «Мисливські усмішки», «Зенітку» проймаєшся великою мудрістю талановитого гумориста і глибоким філософським змістом його творів. Не менш вражає і письменницька майстерність Остапа Вишні, його вміння поєднати простий жарт з глибоким ліризмом. Мені дуже подобаються його анекдоти, промовки, його дотепна, свіжа мова. Остап Вишня — неперевершений майстер української травестії, шаржу, пародії.

Объяснение:

Отличная повесть про собаку, которая через какое-то мгновенье превратилась в человека, хоть и не в идеального. Этим автор показывает истинное лицо человека. Человек: пьет, курит, убивает, играет в азартные игры, но зачем? Собака, как была собакой, такой она и осталась. Люди вторглись в существование обыкновенной бродяги и изменили жизнь, что не стоило делать. Сердце, как и было собачьим, таким и осталось... Человека так же не изменить... нужно, чтобы он сам осознал, что делает и начал делать это в лучшую сторону. На мой взгляд, самое интересное произведение Булгакова. Читается легко, обдумывается тоже. Лучшая сцена - это операция. Все действия подробно объяснены.