Написати рецензію на одне з сучасних творів​

Роман Дмитра Кешелі "Родаки" побачив світ друком 2017-го року, у видавництві "Академія". Обсяг друкованого видання, ні багато ні мало, становить 384 сторінки.

        Сам письменник із Закарпаття, тому перед нами в романі постають Закарпатські пейзажі, персонажі. Дмитро Кешеля дав своєму роману назву "роман-колаж", і цілком не випадково, адже вся розповідь не має чіткої, загальноприйнятої композиції, а є розповіддю із досить цікавими спогадами. Ти читаєш, а уявляєш, ніби перед тобою сидить автор і розповідає тобі текст роману, постійно поринаючи у спогади, що інколи є поясненням деяких фактів із життя героїв, або ситуацій. Другий підзаголовок роману-колажу -- "із стихій життя", тобто це особисті спогади письменника, спроектовані на життя вигаданих персонажів роману.

        Центральним персонажем та одночасно оповідачем є Митрик - хлопчик, приблизно 11 років, що мешкає у селі Небесі, що попід горою Ловачкою. Саме через його вуста ми дізнаємося про те, як і чим живе родина Данків. Він - збийвіч, розбійник, кривдник, але попри це все, у нього надзвичайно витончена душа, він не любить, коли брешуть, завжди чинить із найсвітліших переконань (принаймні йому так здається), але у результаті це завжди кінчається тим, що його виганяють зі школи, або йому батько дає добрячого прочухана. Читаючи, ти подумки усміхаєшся з його дитячої наївності, із бажання чинити наперекір, навіть не зі зла, неначе темні сили його штовхають на різне бешкетництво. А може це лише дитяча допитливість, але в дуже сильному прояві. Саме за усі такі витівки його як тільки не називають: і осел рогатий, мантафунський, і збийвіч, і здохляк, і луціпер.

Объяснение:

"Ночь перед рождеством" - замечательная сказка для подросших детей и взрослых, которую очень приятно перечитывать темными морозными вечерами в ожидании волшебного праздника. Сейчас как раз такое подходящее время. И герои здесь замечательные. Не Иван дурак, которому то лягушка, то печка, то еще чудо какое житейских пряников подкинет. А кузнец Вакула, парень сложения богатырского, сердца доброго, веры христианской. Работящий, руки - золото, ум смекалистый. Всего сам добивается. Самого чёрта оседлал и по своим делам употребил! Ай да жених! Но, конечно, дивчинам такие не по нраву, они в семнадцать лет на плохих парней падки. Вот Оксанка и капризничает.

Но с такой любовью к своему народу Гоголь писал эту сказку, что в ней и отрицательные герои какие-то милые. Не только Оксана. Любил Николай Васильевич свой народ со всеми его грехами. Потому у него и хапуги, и пьянчуги, и до баб охотнички - не отрицательные герои, а национальный колорит. Нет, конечно, не вознесенный в праведники, все были проучены, высмеяны, но с любовью.