Украйнці в складі військових формувань німеччини коротко розписати

чупапи муняню )(

німецьке командування створювало українські колабораціоністські формування в основному для виконання ними таких функцій як до частинам СС і поліцейським органам та бойової підтримки військ на фронті. Головним поштовхом до утворення Дружин українських націоналістів (“Нахтіґаль” і “Роланд”), дивізії СС “Галичина”, Української національної армії, Українського визвольного війська були політичні угоди українських націоналістів з німецькою владою та несприятливе становище на фронті. Очевидно, що українські націоналісти сподівалися, що створення національних частин рано чи пізно приведе офіційно Берлін до визнання України як свого союзника. Проте, як бачимо з подальшого розгортання долі цих частин, сподівання виявилися марними.

Головною причиною кінця Османської імперії називають поразку в Першій світовій війні.

У XIX столітті на околицях імперії посилилися сепаратистські настрої. Османська імперія почала поступово втрачати свої території, поступаючись технологічній перевазі заходу.

У 1908 младотурки повалили Абдул-Хаміда II, після чого монархія в Османській імперії стала носити декоративний характер. Встановився тріумвірат Енвера, Талаата і Джемаля (січень 1913).

У 1912 Італія захоплює у Імперії Триполітанію і Киренаїку (нині Лівія) .

У Першій Балканській війні 1912-1913 імперія втрачає переважну більшість своїх європейських володінь: Албанію, Македонію, північ Греції. Протягом 1913 року їй вдається відвоювати невелику частину земель у Болгарії в ході Міжсоюзницької (Другої Балканської) війни.

Слабшаючи, Османська імперія спробувала спертися на до Німеччині, але це тільки втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу.

Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії. Після Першої світової війни Сирія і Ліван перейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія та Ірак — Великобританії; на заході Аравійського півстрова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Асір і Ємен. Згодом Хіджаз І Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.

30 жовтня 1918 було укладено Мудроське перемир'я, за яким пішов Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розчленована, причому один з найбільших міст Малої Азії Ізмір (Смірна) був обіцяний Греції. Грецька армія взяла його 15 травня 1919, після чого почалася війна за незалежність. Турецькі націоналісти на чолі з Мустафою Кемалем відмовилися визнати мирний договір і збройною силою вигнали греків з Туреччини. До 18 вересня 1922 країна була звільнена від завойовників, що було зафіксовано в Лозаннському договорі 1923, яким були визнані нові кордони Туреччини.

29 жовтня 1923 була проголошена Турецька Республіка, і Мустафа Кемаль, який прийняв згодом прізвище Ататюрк (батько турків) , став її першим президентом.

Объяснение: