Розкрити проблеми героїв "Іван Сила"​

О. Гаврош у своєму творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.

Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість.

Іван Сила – бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила – це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом.

Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем.  Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною

ответ:

до першої світової війни футуризм в індустріально відсталій україні не мав сприятливого ґрунту. перші спроби футуристичної поезії українською мовою зробив василіск гнєдов. але вже 1914 лідер українського футуризму михайль семенко видав збірку поезій «дерзання» і «кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «флямінґо» (1919 — 21), «аспанфут» (1921 — 24) у києві, а після переїзду до харкова журнал «нова генерація» (1928 — 30). під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною «пролетарського мистецтва» й від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й (низку статей надрукував у «новій генерації» к. малевич), а потім його зовсім заборонено. до «нової генерації» належали, крім м. семенка, поети гео шкурупій, олекса влизько, м. скуба тощо, теоретик о. полторацький. деякий час під впливом футуризму був микола бажан. близько до футуризму стояв валер'ян поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму». футуристи не мали такої видатної позиції в українській літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. «нова генерація» пропагувала модерні західноєвропейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, й журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій 1932 року.

крім згаданих, існували ще й менші локальні гуртки футуристів: у харкові «ком-космос» (1921), в одесі «юголіф» (з участю місцевих російських футуристів), у москві «сім» («село і місто», 1925), що об'єднувало українських письменників у ррфср. органами футуризму в 1920-их роках були ще «семафор у майбутнє», «катафалк искусства» (російською мовою) і «гольфштром».

у мистецтві, крім о. архипенка, який від 1906 перебував поза україною і був ближчий до конструктивізму, ніж до футуризму, до цього останнього належали о. екстер, о. богомазов, почасти а. петрицький, брат м. семенка василь, в. єрмилов, к. малевич, є. прибильська, євген сагайдачний, о. сорохтей, графік п. ковжун, члени українського футуристичного гуртка в києві і група митців з кола «нової генерації».

объяснение: