Що таке мандрівні сюжети

Мандрівні сюжети“ — у теорії літературних запозичень — сюжети казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які начебто переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового життя (бездітні сім’ї, битва героя з нечистими силами, зрада брата, коханої, коханого, шукання скарбів тощо), з історії взаємин вождів і маси, багатих і бідних, завойовників і завойованих і т.п. Типологічна подібність між ними, встановлена за до порівняльно-історичних зіставлень, пояснюється взаємовпливами культур і літератур в період активних міграційних процесів. Основоположником вчення про М.с. вважається німецький філолог Т.Бенфей.

Мандрівні сюжети - стійкі комплекси сюжетно-фабульних мотивів, що становлять основу усного або письмового твору, що переходять з однієї країни в іншу і змінюють свій художній образ в залежності від нового середовища свого побутування.

Думи — великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події (найчастіше про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників). близькі до історичних пісень і билин за тематикою, але пісня виконується співом, дума і билина – речитативом (проказуванням) під ід кобзи, бандури чи ліри. дума, на відміну від пісні, має нерівноскладові рядки, переважно.дієслівне римування; більша за обсягом. – невеликий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного або героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом. у давнину танці. пізніше спів відділився від танцю | і стала самостійним жанром народнопісенної творчості, а згодом – літератури.«дума про марусю богуславку» перлиною українського народного епосу є «дума про марусю богуславку».у думі розповідається, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. одного разу до ув’язнених прийшла «дівка-бранка, маруся, попівна богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській». невольники, які тридцять літ «божого світу, сонця праведного» не бачили, звісно, знати не могли. тоді маруся повідомила, що «завтра святий празник, роковий день великдень». вона просила козаків не лаяти, не проклинати її за те, що нагадала про празник. маруся сказала, що «як буде пан турецький до мечеті від’їжджати», то віддасть їй ключі, от тоді вона й визволить невільників. у святу неділю маруся богуславка визволяла невольників, але з ними не тікала, а просила передати її батькам, щоб вони не збирали великих скарбів на викуп доньки, бо вона «вже потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного! »маруся богуславка – це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. не маючи змоги повернутися в україну, вона є невільникам-козакам зробити це.тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, є своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі.ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя. {художні особливості думи 1епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».метафора: «сльозами проливали» .повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «словами промовляли, сльозами проливали»; «…дівка-бранка, маруся, попівна богуславка».риторичні оклики: «козаки, ви, бідні невільники! », «гей. козаки, ви, бідні невільники! », «як ти нам святий великдень і сказала! », «тільки города богуслава не минайте! », «…между мир хрещений! », «пошли, боже, на многая літа і до конця віка! ».риторичне запитання: «чи ви знаєте, що в нашій землі та й день затепера? » «бондарівна»у і розповідається, що в «містечку богуславку…гуляла бондарівна, як пишная пава». серед дівчат була й бондарівна, коли до них підійшов пан каньовський. він обійняв, а потім ще й поцілував бондарівну, на що дівчина відповіла, що пан «не годен» її цілувати, а тільки «роззувати! » добрі люди шепнули бондарівні, щоб вона тікала. бігла дівчина «з високого мосту, …помежи домами, а за нею два жовніри 3 голими шаблями». коли спіймали бондарівну й до пана, той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. дівчина вибрала останнє, і каньовський її застрелив. а батькові давав таляри «за хорошу дочку». ой вдарили в усі дзвони,музики заграли,а вже дівку бондарівнунавіки сховали. у творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.тема: оспівування трагедії бондарівни, яка не скорилася волі пана каньовського.ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.художні особливості творупорівняння: «там гуляла бондарівна, як пишная пава», «межи ними бондарівна, як сива голубка! ».риторичні оклики: «тікай, тікай, бондарівно, буде тобі лихо! », «тільки годен пан каньовський мене роззувати! », «ніж з тобою поневолі на цім світі жити! », «нехай іде свою доньку на смерть наряджати! », «оце ж тобі, старий бондар, за личко рум’яне! », «оце тобі, старий бондар, за хорошу дочку! », «бондарівно, моя донько, пропав я з тобою! », «а вже ж дівку бондарівну навіки сховати! ».звернення: «тікай, тікай, бондарівно…», «а чи волиш, бондарі», «ой волію ж я, пан каньовський…», «оце ж тобі, старий бондар…», «бондарівно, моя донька…».повтори: «тікай, тікай…», «…хорошая» хорошого…», «старий бондар…».риторичні запитання: «а чи волиш, бондарівно, в сирій землі гнити? ».епітети: «добрі люди», «сира земля».гіпербола: «ударили в усі дзвони».