liliya070

30.07.2022 15:42

История

Есть ответ 👍

Роль торгівлі у повсякденному житті та взаєминах населення України в XIV– на початку XVI ст.
Прочитайте уривки з джерел і дайте відповіді на запитання. 1. Що вражало

чужинців у повсякденному житті Києва та Львова? 2. Які товари продавали-
ся на ринках? 3. Як розвиток торгівлі позначався на добробуті мешканців

міст? 4. Як ви гадаєте, чи пов’язана торгівля, що процвітала в українських

містах, із традиціями толерантності, мирного співжиття та віротерпимістю, на які звер-
тали увагу мандрівники? Відповідь обґрунтуйте.

2
«Травня 1474 р. ми приїхали до Києва, яким керує один поляк-католик, на

ймення “пан Мартин”. Дізнавшись від королівських провідників про моє при-
буття, він надав мені помешкання, втім, жалюгідне, як і все там, і прислав чима-
ло продовольства. Саме місто розташоване на кордоні з Татарією, і сюди

з’їжджається чимало купців з хутрами, що їх везуть з Верхньої Русі;

об’єднавшись у каравани, вони прямують до Кафи, але часто, немов вівці, бува-
ють захоплені по дорозі татарами...»

Щоденник посла Венеціанської республіки Контаріні.
Запис від 1474 р.
«Київ наповнений чужоземними товарами, бо немає відомішого, коротшого
й надійнішого шляху, ніж стародавня й загальновідома в усіх своїх звивинах
дорога, що веде з чорноморського порту, тобто з міста Кафи, через Таврійські
ворота (Перекоп) до Гаванської переправи на Борисфені, а звідти через степи –
до Києва; по ній з Азії, Персії, Індії, Аравії, Сирії везуть на північ у Москву,

Псков, Новгород, Швецію і Данію коштовне каміння, шовк і золоте ткання, ла-
дан, фіміам, шафран, перець та інші пахощі. Чужоземні купці, які часто мандру-
ють цією дорогою, збираються у валки до тисячі душ, звані караванами, із ба-
гатьма навантаженими візками й нав’юченими верблюдами.

Від проходу каравану значні прибутки отримують київські жителі: воєводи,

митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники й шинкарі... У непоказ-
них київських хатах трапляється не лише достаток, але навіть ряснота плодів,

овочів, меду, м’яса, риби; окрім того, вони до такої міри переповнені дорогим
шовковим одягом, коштовностями, соболями та іншим хутром і прянощами, що
мені самому випадало бачити шовк, який обходився дешевше, ніж у Вільні
льон, і перець, дешевший від солі».

Литовський дипломат Михалон Литвин.
«Про звичаї татар, литовців і москвитян»
«...Львів... лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю. Я об’їхав
пів Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив
стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок. Тут величезна кількість пива й

меду, не тільки місцевого, а й привізного. А вино їм привозять також із Молдо-
ви, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити в стосах більше тисячі

бочок вина. У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зустрічати на ринку

людей з усіх країн світу в своїх уборах: угорців – у їхніх малих магерках, коза-
ків – у великих кучмах, московитів – у білих шапках, турків – у білих чалмах.

Кожен, хоч би якою мовою він розмовляв, знайде тут свою мову. Місто віддале-
не на сто миль від моря. Але коли побачиш, як на ринку при бочках мальвазії

вирує натовп критян, німців, іспанців, турків, греків, італійців, зодягнених ще
по-корабельному, видається, неначе тут порт відразу за брамою міста.
Щотижня буває три торгові дні – по середах, п’ятницях, неділях. ...Але торг
тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Русі, Поділля, з Молдови та
Валахії. Отже, щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна придумати».
Мартин Ґруневеґ, купець із Гданська.
Опис Львова