от Якою мірою дані біографічної довідки про Івана Фірцака, вміщеною наприкінці книги , відповідають історії, яку розповів письменник Олександр Гаврош?

Почали ділити дідизну. Дядьку Івану й дядині Явдосі дісталась дідова хатина, яку вони швидко розібрали. Дядько Яків взяв дідову катрагу. А сім’ї Михайлика дісталась клуня, в яку вони й переселились. Тут ще й надійшов дядько Володимир і став вимагати спиляти грушу, яку він колись посадив. Батько Михайлика, Панас, пропонував Володимиру посадити нову в його садку, але той відмовлявся. На тому й посварились. Положення сім’ї було скрутним і батько надумав перебиратися у степи, на Херсонщину.

Мати й Михайлик зажурились. Хлопчик поїхав прощатись з лісом. Там і зустрівся з Любою. Разом вони ходили до нори борсука – прислухались як там шарудять його дітки. Михайлик розповів Любі про свою журбу і дівчинка підтримала його – вона теж не хотіла, щоб Михайлик їхав. А додому знову прийшов дядько Володимир. Він прочув, що сім’я збирається виїжджати і хотів купити їхню землю за безцінь. Та батько не хотів поступатись, тому знову посварились. Окрім того батьки сварились між собою. Однієї ночі мама навіть пішла десь з хати.

Одного ранку додому до Михайлика завітала Люба. Вона принесла суниць і просила батьків Михайлика не їхати. Вирішили все-таки залишитись. 

Розділ другий

Михайлик радів. Він поїхав до лісу і там знову прислухався до борсуків. Знову зустрілися з Любою. Пішли збирати липовий цвіт, коли їм зустрівся дядько Сергій – «отой, що донедавна ховався у різних криївках од революції». Він хотів вполювати борсука, але діти не дали. Поки збирали цвіт, то почалась страшна злива і вони заховались у кореневищі дуба. Та враз Люба згадала, що від зливи може промокнуть. В вторни бог создал тебя