Порівняти фільм та художній твір Іван сила

то треба смотреть а то читать

Реґіна — сирота, але вона тип психологічно нестійкий, слабкий, податливий, схильний коритися. вона змалку звиклася з нещастями, змирилася з їх невідворотністю, не виробила в собі житейського імунітету, – тут особливо показова її розповідь про “діамантову корону”, чи то б пак, скло із розбитої пляшки. адже що насправді виблискувало на горбі – невідомо, дівчинка так і не зуміла це перевірити… в образі реґіни приваблює її глибокий внутрішній світ меланхоліка, здатність на справжнє почуття. попри це, слабкість характеру невідворотно дається взнаки: дівчина навіть не думає протестувати намірам тітки видати її за зовсім чужу, незнайому людину, – попри те, що якраз перед цим вона зустріла своє кохання і усвідомила це. за такі речі життя карає. десять років у холодних пазурах стальського – це може й надміру жорстоко. але завважмо: весь цей час вона не насмілися цьому протистояти інакше, як слізьми й самобичуваннями. скажемо так: не насмілилася протестувати сама, наївно надіючись на доброго священика, що напоумить її потвору-чоловіка. відтак же, коли євгеній у хвилину психологічної слабкості, спричиненої враженням від раптової зустрічі з нею, пропонує реґіні кинути все, вкрасти її і втекти світ за очі, вона лише спочатку реагує адекватно – охолоджує його хвилинний намір; насправді ж сприймає в глибині душі його слова за чисту монету і сподівається на них, – адже, прийшовши до євгенія увечері напередодні вирішального для його кар’єри дня і “підставивши” його таким чином, вона підтверджує, що їй ідеться зовсім не про розлучення зі стальським…  такі мазохістичні натури, доведені до крайньої межі відчаю, таки здатні на поступок, але – лише на один. так сталося і з реґіною: вона вбиває стальського, але й самій їй після цього уже не жити.