Розставляючи пропущені розділові знаки, випишіть речення зі сполучником та (та й) у такому порядку: а) прості речення з однорідними членами; б) складні речення. Уставте, де потрібно, пропущені букви, апостроф. 1. Старому та слабому годи, як малому. 2. Сало гамкнув та на кота зв...рнув. 3. Пр...рівняв св...ню до коня та шерсть не така. 4. Пішов глеч...к за водою та й пропав там з головою. 5. М...яко стеле та твердо спать. 6. Заліз кіт на сало та й кр...чить: ”Мало!” 7. Чує кіт у глеч...ку молоко солодке та морда коротка. 8. Вийшли жіки в поле жати та й забули с...рпи взяти. 9. У Сірка очей позичив та й байдуже! 10. Зароби кревно та і з...їж певно. 11. Слова ласкаві та думки лукаві. 12. Розуму палата та ключ від неї загубл...ний. 13. Ліпше без в...чері лягати та без боргів уставати. 14. Не лінися рано вставати та змолоду більше знати. 15. Не журись та за діло б...рись. 16. Намірся та не вдар. 17. Він би і рад косити та нікому косу носити (Н.тв.).

видатний ійський письменник чарльз діккенс у своїх творах наголошував на тому, що кожна людина неодмінно повинна мати почуття власної гідності. саме людська гідність дає кожному з нас усвідомлення своєї особистості, потрібності людям. це гордість за власні благородні вчинки, правдивість та чесність, вміння протистояти безчестю та аморальності. у своєму романі «домбі та син» автор розмірковує про людську гідність, про те, як вона випробовується в різних життєвих ситуаціях. малюючи свого героя на початку роману, чарльз діккенс підкреслює, що містер домбі «мав занадто суворий і пихатий вигляд». ця бундючність не має нічого спільного зі справді людською гідністю, тим паче, що до своєї дружини він ставится холодно, а дочку флоренс зневажає, бо, як дівчинка, вона не зможе сприяти розвитку фірми «домбі та син». нарешті народжується довгоочікуваний спадкоємець поль. його мати після пологів помирає. містер домбі радіє, що в нього нарешті з’явився син, бо тільки він міг виконати «своє призначення», адже «земля була створена для домбі і сина». містер домбі не прагнув до людей, бо зневажав їх, залишаючись самотнім. дружбу, любов та інші людські цінності він замінив для себе грішми. але хіба в цьому є хоч крапля справжньої людської гідності? звичайно, що ні, це душевна черствість, егоїзм, жорстоке недовір’я до людей, прагнення бути вищим за них, володарювати над ними.