2. Усі займенники особові в рядку A дехто, його, мене
Б чий, що, хто
B вони, ми, ти.
Г абиякий, цей, я
​

1.Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

2.Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.

3.У темряві, густій, тяжкій і рівній, прокинувсь я.

4.Рівний залитий сонцем степ одразу принишк.

5.Хай буде сад, і дерево крислате, і кіт-воркіт, і ще багато див.

6.Будуть приходити люди вбогі й багаті, веселі й сумні.

7.Тече вода в синє море та не витікає.

8.Старий батько сидить коло хати та вчить внука маленького чолом оддавати.

9.Світ який – ні краю ні кінця!

10.Тиша була наповнена всякими звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим мелодійним шелестом стиглого жита.

11.Всяке птаство, як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок можна було викосити косою в траві.

12.І море, і озеро, і синій високий берег, і широкий степ - все було залите гарячим маревом і прикрите таким легким сивим туманом, що всі відтінки, всі кольори ніби зливались докупи.

13.Хоч би звідки їхали чумаки: з Полтави, Сум, Ромна чи Лубен - усі вони не могли оминути Кременчука.