Розкрийте дужки, записуючи сполучники окремо або разом. 1. Я знаю, ти нікому спуску не даєш: (а) ні державі, (а) ні дитині . 2. Ти будеш жить від роду і до роду, (до) поки хліб росте, поки буяє цвіт . 3. Тому і тривожно за слово гаряче, (а) би не потрапили в мислі огризки . 4. Та усе ж мені хочеться дуже, (що) б стозвуко звучало й моє слово... 5. Якого (ж) ми будемо племені-роду, (як) що буде наша мова згасать? 6. Є почуття такі прозорі, (що) коли (б) з них відлити зорі, вони б світились, як небесні . 7. Довго співали дівчата, (не) зважаючи (на) те що другого дня треба було рано вставати . 8. Даю тобі цей меч, дарма (що) ти не сильна. 9. Добре, дуже б добре було, якби (то) воно так і сталося, як гадається. 10. Тільки (но) Хома сів з товаришами снідати, як за вікнами вдарила важка гармата .

1. Я знаю, ти нікому спуску не даєш: ані державі, ані дитині . 2. Ти будеш жить від роду і до роду, допоки хліб росте, поки буяє цвіт . 3. Тому і тривожно за слово гаряче, аби не потрапили в мислі огризки . 4. Та усе ж мені хочеться дуже, щоб стозвуко звучало й моє слово... 5. Якого ж ми будемо племені-роду, якщо буде наша мова згасать? 6. Є почуття такі прозорі, що коли б з них відлити зорі, вони б світились, як небесні . 7. Довго співали дівчата, незважаючи на те, що другого дня треба було рано вставати . 8. Даю тобі цей меч, дарма  що ти не сильна. 9. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так і сталося, як гадається. 10. Тільки-но Хома сів з товаришами снідати, як за вікнами вдарила важка гармата .

Відповідь:

1. Я знаю, ти нікому спуску не даєш: ані державі, ані дитині . 2. Ти будеш жить від роду і до роду, допоки хліб росте, поки буяє цвіт . 3. Тому і тривожно за слово гаряче, аби не потрапили в мислі огризки . 4. Та усе ж мені хочеться дуже, щоб стозвуко звучало й моє слово... 5. Якого ж ми будемо племені-роду, якщо буде наша мова згасать? 6. Є почуття такі прозорі, що коли б з них відлити зорі, вони б світились, як небесні . 7. Довго співали дівчата, незважаючи на те що другого дня треба було рано вставати . 8. Даю тобі цей меч, дарма що ти не сильна. 9. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так і сталося, як гадається. 10. Тільки-но Хома сів з товаришами снідати, як за вікнами вдарила важка гармата .

Пояснення:

Коли говорять про "жіночої поезії", то під цим, бути може не завжди справедливо, розуміють тільки рис особливої ​​чувствітельності.ю задушевності, м'якості, часом - доброти і милосердя. багато що з цього є у лесі українки. здавалося доля весь час відчувала волю лесі українки до життя, її мужність і завзятість. характер поетеси формувався в постійній сутичці з хворобою за право жити, діяти, творити. вона пристрасно любила музику, але змушена була відмовитися від гри на фортепіано. вона тягнулася до знань, але не могла отримати систематичної освіти і тільки завдяки широкому, світлого, видатному розуму і незвичайним здібностям стала образовеннейшім людиною, чия ерудиція в різних областях - від поезії до філософії, від економіки до всесвітньої історії - вражала всіх, хто зустрічався з ній. поетеса пристрасно бажала, щоб слово її зрівняне бойової сталі. для поетики лесі українки характерна єдність зорових і звукових уявлень. її емоційний мова багата порівняннями, метафорами, алегоричними уподібненнями. серце поетеси було поїстінне вогненним. вона вміла самоотвнрженно любити добро, але також пристрасно ненавидіти зло і соціальну несправедливість. скільки гнівних і лютих слів направила вона проти зачинателів кривавих воєн, жорстоких деспотів. її лірика, завжди насичена живою думкою, в той же час сповнена безпосередністю почуттів і непідробної схвильованості. у самому стилі її віршів звучить ораторська, логічно ві мова, і погляд її завжди спрямований у майбутнє. так, іноді поетеса переноситься в "прийдешній вік": в колі щасливої ​​родини дід розповідає про життя людей у ​​минулому, тобто за часів лесі українки. і ця розповідь звучить немов "страшна казка": так, дітки, світ наш вільний, милий темниця здавався давнім людям; і справді був він нам тоді темницею: нерідко був ярмом народ народові, у кайданах слово вільне журились, полчеловечества людьми не кликали, завзято йшов війною брат на брата це устремління в майбутнє - джерело її життєствердною поезії. леся українка прожила 42 роки. вона народилася 25 лютого 1871 року в новоград-волинському і померла в ніч на 1 серпня 1913 року в місті сурамі, в грузії. біографія поетеси, як правильно зазначив один із її сучасників, міститься в її творах, а не в переліку зовнішніх фактів. дитинство і юність, проведені головним чином на лоні української природи (волинь, київ, полтавщина), принесли поетесі гостру, гарячу любов до батьківщини. у ліриці лесі українки, в її поемах і драмі-феєрії "лісова пісня" ця любов виражена і в ясній симфонії пейзажних замальовок, і в прихильності до простої людини, і в глибокому знанні українського фольклору. з дитячих років захоплювали поетесу старовинні народні обряди, веснянки, хорові пісні, "щедрівки", мелодії і тексти яких вона запам'ятовувала і записувала. з великою мужністю та наполегливістю леся українка творила до останнього дня життя. так.