Напишіть твір на тему моя вулиця з використанням відокремлених означень і обставин. (напишите произведение на тему моя улица с использованием обособленных определений и обстоятельств)

У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Объяснение:

так важливо цінувати кожну мить! і просто бути! просто жити і спостерігати за тим, що відбувається навколо, адже в житті, навколо нас постійно щось відбувається! але найчастіше ми цього не помічаємо. ми розучилися радіти сонцю, що сходить, радіти квітці, яка розпустилася, дивитись на небо і спостерігати, як по небу пливуть хмаринки. чи пригадуєте ви, коли останній раз дивились на небо, нікуди не поспішаючи і милувались хмарами, які схожі на пухнастого зайчика чи на солодку вату? у повсякденній суєті люди поступово втрачають себе, своє справжнє «я».

на що ми витрачаємо наш дорогоцінний час? як проводимо дні? чи бачимо всю ту красу, яка нас оточує?

або для нас все навколо вже стало настільки звичним, що ми не помічаємо і не бачимо тих маленьких приємних дрібниць, які і роблять наше життя більш радісним і повноцінним? обличчя людей все більше стали схожими на похмурі маски. вони мало випромінюють радості, привітності і доброзичливості. це ж так важливо бути позитивними! позитив заражає все і всіх навколо. вміти радіти дрібницям - це самий простий і ефективний спосіб змінити світ, «заразити» своїм позитивом інших. нещодавно повертаючись з роботи милувалась осіннім листям, яке наче дорогоцінний килим встеляло дорогу і вдивлялась в очі перехожих, які кудись поспішали. серед них побачила жінку, яка відрізнялась від усіх інших. вона світилась щастям, щастя було в очах, в усмішці, в одязі, в поставі. стало радісно від того, що такі люди є. такі, які світяться від щастя, такі, з якими приємно зустрітись поглядом і отримати порцію радості.