написати невеличкий твір на тему: "Харків - столиця радянської України" (Урок по Харьківщинознавство )

Перша столиця України (рос. Первая столица) — радянське означення Харкова, пов'язане з тим, що з 1919 по 1934 роки це місто було столицею УСРР. Попри те що культурним і політичним центром країни був Київ, вибір столиці більшовиками припав на Харків, оскільки в Києві більшовики мали слабкі позиції і він був розташований ближче до фронту, що в сумі могло спричинити до реального, а не декларативного самоуправління УСРР [1]. Столичний статус Харкова на якийсь час змістив сюди центр культурного життя країни, з чим пов'язані такі явища, як харківський правопис і «розстріляне відродження».

За межами Харкова поняття «перша столиця» щодо цього міста викликає скептицизм, оскільки Київ на момент проголошення в Харкові УРСР уже був столицею УНР, до того ж саме Київ щонайменше з 9 ст. був історично загальновизнаним політичним і культурним центром України (зокрема в часи Київської держави і Гетьманщини). Тим не менше, воно є однією з основних підстав сучасних столичних амбіцій Харкова, зокрема ідеї перенесення в місто офісу Конституційного суду України. Деякі критики цього поняття називають Харків «столицею голодомору», бо тільки після знищення кількох мільйонів українців більшовики наважилися перенести столицю до Києва.

Объяснение:

Государство было уже единым. но политическое объединение было отнюдь не равнозначно централизации. князья многих из тех территорий, что вошли в состав единого государства, владели еще обломками своих прежних княжеств как вотчинами, сохраняли частички своей былой власти. феодалы из разных частей страны перемещаются, получают вотчины и поместья в новых местах. постепенно складывается единый класс феодалов. к концу княжения василия iii осталось всего два удельных княжества. принадлежали они младшим братьям василия iii: юрию, владевшему дмитровом и звенигородом, и андрею, в удел которого входили старица в тверской земле и верея на юго-западе. бывшие удельные князья стали боярами великого князя. они вошли в состав боярской думы - сословного органа княжеско-боярской аристократии. боярская дума ограничивала власть великого князя. все важнейшие вопросы внутренней и внешней политики князь решал вместе с ней. в правительственных указах так и писали: ”великий князь приказал, и бояре приговорили”. но в стране оставались значительные следы феодальной раздробленности. потомки удельных князей - их называли бояре-княжата - сохранили свои земельные владения. в своих вотчинах они чувствовали себя полновластными правителями, имели дружины, устанавливали свои порядки и не всегда выполняли указания москвы. в 16 веке московское правительство вело напряженную борьбу с сепаратизмом бояр-княжат за укрепление центральной власти. эта внутренняя борьба осложнялась непрерывными войнами с соседними государствами. как-то так)