Як автор документа пояснював причини переселення українських селян у степові землі Сірого Клину? З розповіді землеміра М. Бондаренка про українських переселенців Сірого Клину: «Сам Омськ
виглядає як московське місто, але базар і ярмарок балакають українською мовою... Бажання московського уряду “розпорошити” українців і розчинити їх поміж росіянами розбилось почасти об
небажання росіян селитися в степах. Коли прийде українець просити місце під оселю, його запитують: “А куди б ти хотів переселитись?” – “Та так, щоб хліб можна їсти”, – відповідав українець. Коли
ж росіянину поставити подібне питання, той почне вимагати, щоб і ліс був, і вода, та й від міста
близько або від залізниці...
Розраховував московський уряд також на білорусинів як на обрусителів. Хоч план уряду з Петербурга не виконувався, як правило, але був виняток, де справді населяли село по плану. Людність такого села за національностями виглядала так: 40 % українців, 30 % росіян і 30 % білорусинів. 30 % росіян і 30 % білорусинів створять більшість, але на практиці вийшло інакше, бо
білорусини відразу ставали на бік українців. Вони й старались як у мові, так і у всьому іншому бути
подібними на справжніх українців. Селився кожен коло своїх земляків, і вже по зовнішньому
вигляду можна було пізнати, хто яку частину села населяв, причому білорусини селилися разом
з українцями, обмазували свої хати білою глиною й ходили до спільних колодязів з журавлями по
воду...
Про місцевість на південь від залізниці – Акмолінська область, Семипалатинська й ін. та й про
Зелений Клин можна з певністю сказати, що якби туди привезли сонного чоловіка й коли б він
прокинувся десь в середині, скажімо, Акмолінської області, то він би думав, що знаходиться
в Україні, і якби його щось і вразило, то лише заможність селян, хліборобські машини по дворах
та великі відстані від села до села. Зрештою Україну скопійовано точно...»

1.суть: создание ближней канцелярии (или консилиума министров) в 1699 г. было преобразовано в 1711 г. в правительствующий сенат. создание 12 коллегий, имеющих определенную сферу деятельности и полномочия. результат: система государственного стала более совершенной. деятельность большинства государственных органов стала регламентированной, коллегии имели четко очерченную область деятельности. были созданы контролирующие органы. 2. суть: на первом этапе реформы петр 1 поделил россию на 8 губерний: московскую, киевскую, казанскую, ингермандландскую (впоследствии санкт-петербургскую) , архангелогородскую, смоленскую, азовскую, сибирскую. они губернаторами, ведавшими войсками, расположенными на территории губернии, а также обладавшими всей полнотой административной и судебной власти. на втором этапе реформы губернии были поделены на 50 провинций, , а те делились на дистрикты, руководимые земскими комиссарами. губернаторы были лишены административной власти и решали судебные и военные вопросы. результат: произошла централизация власти. органы местного почти полностью потеряли влияние. 4. суть: после смерти патриарха адриана в 1700 г. был фактически ликвидирован институт патриаршества. в 1701 г. было реформировано церковно-монастырскими землями. петр 1 восстановил монастырский приказ, контролировавший церковные доходы и суд над монастырскими крестьянами. в 1721 году принят духовный регламент, фактически лишивший церковь самостоятельности. на смену патриаршеству создан святейший синод, члены которого подчинялись петру 1, которым и назначались. церковное имущество часто отнималось и тратилось на нужды императора. результат: церковные реформы петра 1 к почти полному подчинению духовенства светской власти. помимо устранения патриаршества многие епископы и простые священнослужители подверглись гонениям. церковь уже не могла проводить самостоятельную духовную политику и отчасти потеряла авторитет в обществе