За яких обставин відбулося підкорення Кримського ханства Османською імперією?​

1475 році Османська імперія захопила Південний берег Криму (але вона, Османська імперія, ніколи не володіла всім Кримом, або його більшою частиною), і з цього року Кримське ханство опинилося в складному становищі по відношенню до Туреччини, яке не можна однозначно охарактеризувати як васалітет. Наразі література з історії Кримського ханства перебуває під величезним впливом двотомної праці історика В. Смирнова про безроздільну владу Туреччини над Кримом і повну підпорядкованість другого, при цьому сам автор визнає, що у своїй праці спирався виключно на турецькі джерела. М. І. Веселовський, видатний російський сходознавець, у рецензії на працю Смирнова пише: «Турецькі історики, виставляючи татар народом грубим, третирують їх зверхньо; прагнення принизити татар перед турками, показати, яку велику перевагу має султан перед кримським ханом проглядає у цих істориків постійно. Тому і події, описувані турками, набувають особливу фарбу…». Як вказує історик Зайцев І. В., В. Д. Смирнов зміг неявно запропонувати також і принципово інший погляд на роль Криму в східноєвропейській політиці XVI—XVIII ст. Спробу розвинути ідею Смирнова про роль Криму як гаранта європейської рівноваги не так давно зробив і польський дослідник Даріуш Колодзєйчик. Він звернув увагу, що окремі положення в кримських текстах дуже близькі сучасним ідеям про європейську рівновагу, а політико-географічний горизонт кримських політиків включав такі країни, як Венеція, Австрія, Данія і Швеція. У монографії «Історія Криму» під редакцією Юрасова додатково пропонується Пруссія (у 1760-их). Дійсно, кримські хани досить часто діяли якщо не всупереч інструкціям зі Стамбула, то принаймні ігнорували їх. Так, як пишуть французькі дослідники А. Беннігсен І Ш. Лемерсьє-Калькеже, падишах тільки мав право, втім, вельми формальне, вимагати від них приєднатися на чолі кримськотатарських армій до великої армії імперії.

Объяснение:

Юлия цезаря рим и римляне не боялись. он происходил из уважаемой династии, корни которой уходили далеко в древность, сами же юлии считали, что их род ведет начало от римской богини венеры.  юлий цезарь - был примерным гражданином, хорошим другом и верным товарищем. многие его соплеменники доверяли ему и воспринимали его в качестве чудесного лидера. особую неприязнь цезарь вызвал у тогдашнего диктатора суллы, который боялся авторитета юлия. был момент, когда сам цезарь мог попасть в проскрипции, то есть подвергнуться казни по политическим причинам.  после победы цезарь стал диктатором. утвердил спокойствие в риме и подчиненных землях, раздавал милостыню и всячески развлекал народ. но его былая слава утихала, а сам он превращался в изнеженного монарха, который находил усладу в буйных пиршествах, оргиях и содомии, впрочем, как и многие. цезарь был любим народом, но ненавистен сенаторам и сенату, так как интересы юлия противоречили интересам республики, перспективы которой были вовсе не радужными.