Визначити соціальні наслідки промислової революц )​

Питання про причини промислової революції залишається предметом суперечок серед істориків[16]. Тоді як загальна відповідь на кшталт «промислова революція була закономірним результатом поступового розвитку продуктивних сил» вважається надто загальною й незадовільною, на перший план виходять питання часу і місця: чому промислова революція розпочалася у XVIII столітті, й чому в Англії?

Інституціональні основи промислової революції було закладено Славною революцією 1688 р., яка привела до влади протестантів Вільгельма III Оранського і Марію II (доньку Якова ІІ), які прийняли нове положення конституції, Білль про права 1689 року, що гарантував перевагу влади парламенту над владою монарха.

Винахід парового двигуна був значним фактором у становленні машинного виробництва, але цей винахід стався уже після початку промислової революції, а широке впровадження парової машини у виробництво почалося тільки через кілька десятиліть після винаходу. Тому паровий двигун був важливим чинником росту виробництва лише, починаючи з XIX століття.

Промисловій революції передувало значне зростання населення Англії. Це зростання було пов'язане із британською аграрною революцією. Зростання продуктивності сільського господарства разом із зростанням населення призвели до пауперизації, створення надлишку робочої сили в селах Англії, яка, враховуючи тогочасну політику обгороджування, змушена була шукати роботу в містах. Зростанню населення сприяла також імміграція із Ірландії, де процес пауперизації населення відбувався такими ж швидкими темпами.

Сприятливим фактором для розвитку промислової революції в Англії була розвинута транспортна система, особливо морський і річковий транспорт. Англія — невелика країна, оточена морем, із значною кількістю судноплавних річок, а водний транспорт — найдешевший із усіх видів транспорту. Як зазначав ще Адам Сміт у своїй праці «Багатство народів», економічна виправданість поділу праці визначається розмірами ринку, а розвинутий транспорт значно збільшує ринок, як внутрішній, так і зовнішній. У цьому відношенні Англія мала перевагу над іншими країнами зі значними територіями в глибині суходолу.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Людська діяльність: Трактат з економічної теорії

Людвіг фон Мізес провідну роль у здійсненні промислової революції відводить економічній теорії: «Саме ідеї класичних економістів ліквідували перешкоди, які створювалися столітніми законами, звичаями та упередженнями відносно технологічних покращень й звільнили геній реформаторів і новаторів від гамівних сорочок гільдій, опіки уряду та різноманітного суспільного тиску. Саме вони знизили престиж завойовників і експропріаторів та продемонстрували користь ділової активності для суспільства. Жодний з сучасних визначних винаходів не можливо б було використати, якби ментальність докапіталістичної епохи не була б до основини зруйнована економістами. Те, що зазвичай називають „промисловою революцією“, є продуктом ідеологічної революції, спричиненою вченнями економістів. Економісти розірвали старі кайдани: що є нечесним і несправедливим здолати конкурента, виробляючи товари дешевше і якісніше; не можна відмовлятися від традиційних ів виробництва; машини — зло, тому, що спричинюють безробіття; однією із задач цивільного уряду є не допускати збагачення здібних бізнесменів і захищати менш здібних від конкуренції більш здібних; обмеження свободи підприємців за до державного стримування або примусу зі сторони інших громадських сил є засобом для забезпечення добробуту нації. Британська політична економія і французька фізіократія були локомотивами сучасного капіталізму. Саме вони зробили можливим розвиток прикладних природничих наук на благо широких мас»[17].

политика большого террора 1937-38 годов к практически полному уничтожению правящей элиты советского союза. репрессиям были подвергнуты партийно-государственные кадры, высший состав военного командования, хозяйственные руководители. масштабы трагедии, происшедшей в конце 30-х, еще долго будут оставаться предметом изучения со стороны специалистов по советского общества. для нашего же исследования важно другое: оборотной стороной репрессивной политики, проводимой сталиным, стало выдвижение и появление на вершине партий по государственной иерархии новой плеяды руководителей. это молодое поколение в силу своего возраста не имело непосредственно революционных заслуг, не принимало активного участия в военных событиях 1917-1920 годов. главной его чертой являлась полная и безоговорочная преданность сталину, которому они были обязаны своим внезапным и стремительным возвышением.

перед началом великой отечественной войны в высших органах власти страны - политбюро цк вк. п (б) и совнаркоме - появляется ряд выдвиженцев сталина - а. жданов, л. берия, г. маленков, н. вознесенский. именно они занимают ведущие позиции в окружении вождя. жданову и маленкову поручалось руководство партийным аппаратом и кадрами, при этом их постоянно привлекали к решению различных государственных вопросов. первым заместителем сталина в снк и его заместителем по военным и военно-морским делам стал вознесенский, потеснивший в правительственной иерархии в. молотова и а. микояна.

л. берия, находясь с 1938 года на посту наркома внутренних дел, курировал как заместитель председателя совнаркома ряд ключевых ведомств - вновь созданный наркомат государственной безопасности, наркоматы лесной промышленности, цветной металлургии, нефтяной промышленности и речного флота. все эти лица стали не только членами центрального комитета вкп (б), избранными xviii съездом партии, но и кандидатами в политбюро цк (жданов являлся членом политбюро с 1939 года). очевидно, что за этими кадровыми перестановками среди высшего руководства, срежессироваными сталиным, просматривалась конкретная цель - оттеснение "старой гвардии" посредством противопоставления ей новых активных выдвиженцев.