Знайти помилкове судження: А) мислення людини – це вища форма розумової діяльності Б) дуги умовних рефлексів проходять через кору великих півкуль В) дуги безумовних рефлексів проходять через спинний мозок Г) дуги безумовних рефлексів проходять через кору великих півкуль Д) дуги безумовних рефлексів проходять через стовбур головного мозку. ​

визначення поняття «ліс» давали багато відомих учених.  г.  ф.  морозов  у 1912 році писав, що ліс  — це спільнота деревних рослин, у якому вони взаємно впливають одне на одне, породжуючи ряд нових явищ, що не властиві окремим деревам. у лісі спостерігається не тільки взаємний вплив дерев одне на одне, але й на зайнятий ними ґрунт і атмосферу[2]. за  п.  с.  погребняком, ліс  — це взаємопроникна єдність лісових рослин, тварин та займаного ними середовища (ґрунту й атмосфери). м.  є.  ткаченко визначив ліс як своєрідний елемент ічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, які у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані і впливають на довкілля[3].

визначення лісу як екологічної системи почало формуватися ще з середини хіх ст. німецький вчений е.  а.  росмесслер відзначав у той час, що ліс поєднує в собі як єдине ціле велику різноманітність матеріальних ресурсів і явищ[4].

ліс  — територія з високою щільністю  дерев. рослинні угруповання, що формуються на таких територіях, є характерними для великих площ суходолу в різних районах земної кулі. їхніми найважливішими функціями в  біосфері  є зв'язування  вуглекислого газу, утворення  біотопів, придатних для життя багатьох видів  тварин,  рослин  та  грибів, регулювання  гідрологічного режиму, розвиток та підтримка  ґрунтів.

ліси відрізняються від лісистих місцевостей за ознакою змикання покриву: в лісі  гілки  та листя  крони  окремих дерев перекривається, хоча, при цьому, і можуть існувати ділянки відкритої місцевості  —  галявини. лісиста ж місцевість характеризується практично повсюдною наявністю відкритого  ґрунту, з деревами, віддаленими одне від одного на відстань більшу, ніж радіуси їхніх крон.

ліси можна знайти в будь-якому регіоні, де природні умови придатні для сталого росту дерев, вище від  рівня моря  (а подекуди і нижче), до лінії  альпійських лук, за винятком місцевостей, де природна частота  вогнепалів  надто велика, або середовище зазнає пресу з боку природних або антропогенних факторів (виїдання дикими або свійськими тваринами лісового підросту, вирубка людиною).

загалом, лісам з домінуванням  покритонасінних  (широколистяним) притаманне помітно більше  біорізноманіття, аніж лісам з домінуванням  голонасінних  (хвойним). втім, з цього правила існують і винятки: так, осиково-березові лісові масиви у північних широтах мають нижчі показники біорізноманіття, ніж тамтешні  хвойні ліси. деякі ліси вміщують багато окремих видів дерев на незначній площі (наприклад,  тропічні дощові ліси  та  листопадні ліси помірного поясу), а деякі всього кілька видів, що покривають значні території (гірські хвойні ліси). будь-який ліс є  біотопом, де мешкає багато видів тварин та рослин, і  біомаса  на одиницю площі є великою порівняно до інших рослинно-утворених співтовариств. велика частина біомаси, при цьому, знаходиться під землею в  кореневих системах  та у вигляді частково перегнилого рослинного детриту.

деревина лісів містить  лігнін, котрий є речовиною, що розкладається відносно повільно у порівнянні з іншими органічними матеріалами  — такими як  целюлоза  та  крохмаль. цим зумовлений відносно повільний (у порівнянні з іншими рослинними співтовариствами) кругообіг органічних речовин в лісі.

найбільшими лісовими біомами є такі: