Вите одно любое историческое событие (явление, процесс), имевшее большое значение для Калининграда

мене надзвичайно заінтригувала і захопила повість ернеста хемінгуея «старий і море». цей твір, здавалося б, має простий сюжет, який абсолютно не є уваги. але, насправді, повість має глибокий  філософський зміст з образами-символами, влучними тезами, які спонукають нас до роздумів. у творі постає багато проблем: відносини людини з природою, людини з людиною, самотність людини, її важка доля. та, не зважаючи ні на що, автор оспівує волю, мужність, відвагу, буденне життя трударя, велич і силу людини.

у центрі твору старий сантьяго, який займається риболовлею. вік і тяжка праця далися взнаки чоловікові: «старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки… долоні… були посічені глибокими поперечними рубцями…». залишили свій слід на сантьяго і сонце, і море, і і сітки. але найбільше дивують і захоплюють читача очі старого: «…вони мали колір моря і блищали весело й непереможно». кажуть, що очі відображають душу людини , а вона в сантьяго, як ми самі переконались, добра і щира. герой жив у старій хатині, яка ледь стояла.  все його багатство складали стіл, стілець, ліжко і дві ікони, а на долівці розпалював вогнище для приготування їжі. старий любив читати газети, захоплювався бейсболом. другом і втіхою сантьяго був хлопчик манолін, який зі старим. та через невдачі чоловіка у морі батьки забрали малого на успішніший човен. для сантьяго настали важкі і самотні часи. герой був пригнічений своїми поразками, відчував осуд і насмішки збоку, але найбільш за все прагнув довести маноліну, що він «незвичайний старий», що він здатний на великі вчинки.

старий сам відправляється у відкрите море на маленькому човнику зі своїми латаними сітками без їжі, лише з пляшкою води. провівши кілька днів у морі, зловив величезного марліна. він усім показав, що ще чогось вартий. сміливістю, цілеспрямованістю і силою сантьяго можна лише пишатися і захоплюватись. на бірюзових хвилях під палючим сонцем, не відчував себе самотньо. він любив природу в усіх її проявах і сприймав усі її примхи гідно.

дивує і вражає ставлення старого до своєї риби: « рибо, я люблю тебе і дуже поважаю. але все одно уб’ю…». шкодує марліна, розмовляє з ним, каже, що вони наче дві сестри. він знає, що мусить убити рибу, щоб вибороти своє місце під сонцем і довести спроможність і міць людини. ключовою фразою у творі є слова е. хемінгуея: «людину можна знищити, але не можна перемогти». старий ставиться до риби як до гідного суперника і ні в якому разі не переважує шальку терезів на свій бік. це дуже імпонує читачеві і зароджує в нього теплі, щирі почуття до героя. старому жаль тварину, вони стали наче споріднені душі, але так влаштований світ, що людина домінує, завойовує, полює. доля підкидає злий жарт і, залишивши йому в кінці кінців один кісяк. так, це жорстоко , недолуго, нікчемно, але це все ж перемога… перемога над собою і світом!

велич і краса людини полягає у її умінні підкорювати природу і цим самим не шкодити їй, гідно і шанобливо носити звання людина. свідками втілення цих рис ми і стали у повісті «старий і море». під непоказною зовнішністю криється яскрава, вольова, мужня, витримана особистість. образ сантьяго – дзеркало безсмертної душі народу, непереможності і величності, символ мудрості і досвіду.                                                                                                          женщинаяд написала с ошибками потому что не отлично знаю украинский.