Твір - роздум "мої враження від новели Бредбері ''усмішка"​

Моє враження від новели Рея Бредбері “Посмішка”

Моє враження від новели Рея Бредбері “Посмішка”

Коли я читаю новели Рея Бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. Він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети Земля та її “хазяїв”. Письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. Людство, з точки зору Бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу Землі, маленького куточку Всесвіту, створеного Богом для щастя людини.

Поринаючи з перших рядків в зміст новели,

відчуваєш жах. Планета спотворена останньою війною. Міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. Люди в якомусь лахмітті, брудні. Вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. У них нема майбутнього. Що ж у них залишилось? Тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. Люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину “Мона Ліза”, яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням. Жінка на полотні дивилась на цей натовп навів людей і всміхалась таємничо-печально. Хлопець теж

дивився на її посмішку, і серце його калатало у грудях, а в душі звучала музика. Більше жоден у черзі не відчував того, що відчував цей хлопчик. Вона красою своєю пробудила в серці дитини почуття, які у дорослих давно вмерли. Він не міг ганьбити красу. А далі взагалі мерзенна сцена: влада постановила віддати портрет місцевим жителям на знищення. Це апофеоз відлюдності. “У натовпі вили, а руки клювали портрет, мов голодні птахи.” Тому вдалось у цьому дикому натовпі вирвати і собі шматок картини. Ховаючи його, він стиснув руку біля грудей. Схлипуючи, Том побіг туди, де тепер був його дім, якщо залишки силосної башти можна було ним назвати… Сім’я зустріла його хропінням та стусанами спросоння. У місячному сяйві Том розтулив пальці, розглядів шматок замальованого полотна і побачив Посмішку. Вона лежала на його долоні. Хлопчина дивився на неї і повторював про себе: “Посмішка, чудова посмішка… “

Закривши очі, Том продовжував бачити її в темряві. Ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. А світ був мовчазний… Так закінчується оповідання. Страшна кінцівка, безутішна, як темна ніч… Але автор ніби залишає шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. Наполегливо звучить в цьому оповіданні думка Достоєвського “Краса врятує світ”. Бредбері стверджує, що у людства є надія. І вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. Але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. Сучасність лякає мене привидами – відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. Не дай нам, Боже, дожити до таких часів!

Объяснение:

Описание Самсона Вырина – это образ «маленького человека». Добродушный и спокойный человек, заботливый отец. Всю свою жизнь трудится, работая станционным смотрителем. У него одна гордость и счастье – его дочь Дуня. Отец души не чает в дочери. Узнав, что ее увез проезжий офицер, бросается на поиски. Минский просто вышвыривает его за дверь, сунув деньги. Он понимает, насколько смотритель бесправен и беззащитен. Не пережив разлуки с дочерью, Самсон спился и умер.

Описание Дуни - Юная, привлекательная дочка Вырина. Расторопная, хозяйственная, во всем отцу. Ей хочется другой жизни, она кокетлива и несколько распущенна. Умеет пользоваться своей привлекательностью, и когда проезжий офицер собирается увезти ее, она беспрекословно следует за ним, хотя и переживает за оставшегося в одиночестве отца. Покончив с крестьянской жизнью, Дуня приезжает на станцию только тогда, когда отца уже нет в живых, в образе богатой и знатной дамы.

Описание Рассказчика - Мелкий чиновник, часто разъезжающий по служебным делам. От его лица идет описание героев повести. Любознательный молодой человек, с уважением относящийся к простым людям. Умеет найти подход к людям, любит слушать различные истории. Внимательный и наблюдательный человек, умеет сопереживать и сочувствовать чужому горю. Узнав о том, что у Дуни все сложилось хорошо, и она была на могиле отца, он прощает ее.

Описание Ротмистра Минского - Гусар, симпатичный молодой человек. Своей любознательностью и обходительностью сумел завоевать доверие смотрителя. Яркий тип баловня судьбы, который привык, чтоб ему ни в чем не отказывали. Считает, что все продается и покупается. Равнодушный эгоист, чувства других людей ему безразличны. С презрением относится к отцу Дуни, так как тот является простым смотрителем, выходцем из низкого сословия. Бессердечный, холодный и жестокий человек.

(НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНО)

Описание жены Пивовара - Толстая деревенская женщина, живущая в доме смотрителя. От нее рассказчик узнает, что старый смотритель спился, и похоронен год назад.

Описание Ваньки - Сын жены пивовара, растрепанный, маленький мальчишка. С уважением относится к Самсону Вырину, который хорошо относился к детям, угощал их, учил вырезать дудочки. Отвел рассказчика на могилу смотрителя, восхищается прекрасной барыней, которая приезжала на эту могилку, и одарила мальчишку деньгами.