Твір-роздум "Чи штовхає кохання на самопожертву в романі П. Куліша "чорна рада""

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ "ЧОРНА РАДА"

Псевдоніми - Панько Казюка,Павло Ратай,Хуторянин,Данило Юс; П.К.(криптонім) та ін.)

Перша назва: "Сотник Шрамко и его сыновья"

Жанр: історичний роман (роман - хроніка подій 1663 року, Ніжин 1663 року.) .

На задум "Чорної ради" наштовхнули його козацькі літописці: Самовидець і Грабянка.

У романі діють історичні особи (Іван Брюховецький, Яким Сомко, Юрій Хмельницький, Вуяхевич, ніжинський полковник Васюта, Павло Тетеря) .

Вигадані персонажі - Кирило Тур, Пугач, Василь Невільник, Леся, Черевань, Шрам, Петро Шраменко, Божий Чоловік, Мелася Череваниха, Тарас Сурмач, Гвинтовка та інші.

Основна сюжетна лінія - показ чвар в Україні за гетьманську булаву після смерті Б. Хмельницького, збагачення старшини, соціальні суперечності між багатою верхівкою і незаможними шарами українського суспільства, що й призводить до драматичного конфлікту.

Друга сюжетна лінія - кохання Петра і Лесі, пристрасний порив Кирила Тура.

П.Куліш був прозаїком, поетом, драматургом, перекладачем з багатьох європейських мов, ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком, етнографом, педагогом, видавцем, громадський діячем.

ПРОБЛЕМАТИКА:

1) проблема незалежності України (образи Шрама, Сомка);

2) патріотизму і зради (образи Сомка, Шрама ,Брюховецького, Вуяхевича);

3) ролі державного діяча (образи Сомка, Брюховецького);

4) ставлення влади до народу (образи кобзар Шрама, Сомка, Пугача);

5) боротьби добра і зла (образи Сомка і Брюх вецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки)

6) батьків і дітей (образи Шрама і Шраменка,Кирила Тура та його рідних);

7) кохання і подружнього щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка);

8) людини і народної моралі.

1857 року виходить "Чорна рада" одночасно окремою книгою по-українськи та в журналі "Русская беседа" російською мовою.

Т.Шевченко писав П.Кулішу: " і тобі, Богу, милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо - за "Чорну раду", я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу більш нічого, як і".

Объяснение:

как то так

У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. “Спокій був його ворогом”.

Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.

Стосунки з батьками.

На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком.

Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.

Благородство Федька і підлість Толі.

Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину.

Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика.

Моє ставлення до хлопців.

Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю прийти на до у скрутну хвилину. Шкода, шо він помер. А байдужий до чужого горя безсердечний і брехливий Толя живе.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/porivnyalna-harakteristika-fedka-ta-toli-fedko-halamidnik