vkarant2016l

22.09.2020 17:07

Українська мова

Есть ответ 👍

. Указати на рядок зі складною синтаксичною конструкцією. Виконати письмовий розбір цього речення. А Стояла тиха, ласкава година, коли вже віястий липень поскладав сіно в копиці і думав собі про те, що з неділі треба складати в полукіпки жито.
Б Падав і не падав перший сніг, курилась і не курилась земля, підбиваючись під димчасту куделю осіннього вечора.
В Блиснула блискавка, в її маревному світлі гойднулося червоне поле пшениці, над якою Ярослав бився і тремтів кілька років.
Г Скрадаючись, лісник добрів до борсукових нір, обколесував їх, знайшов перші після зимової сплячки сліди звірів і попрямував до оселі (З тв. М. Стельмаха).

2. Установити відповідність між складними синтаксичними конструкціями і кількістю умовно простих речень, що входять до їх складу. Речення ( тобто треба визначити кількість простих речень, що входять до складу складного)

А Улітку краплинами крові червоніють вишні, восени здригається лист, узимку намерзає сніг, а весною він нанизується силянкою сліз.
Б Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ, і минувшина вже так підійшла до Данила, що, здавалося, простягни руку — і доторкнешся до неї.
В Уже з синіх одяганок неба випадала роса, коли Чигирин у подиві зупинився: уся лісникова обора була напакована дорідною худобою.
Г Спочивало село, спочивали люди, спочивали й небесні сіячі, що встигли обсіяти всю землю росами. Д У теплиці стояло літо, надворі ж покректував мороз, хугувала хвижа, і тепер звичайнісінький житній колос, що думав про цвіт, нахилився до тебе казкою чи святом (З тв. М. Стельмаха).

Д У теплиці стояло літо, надворі ж покректував мороз, хугувала хвижа, і тепер звичайнісінький житній колос, що думав про цвіт, нахилився до тебе казкою чи святом (З тв. М. Стельмаха).

3. Визначити складні синтаксичні конструкції із безсполучниковим і сурядним зв’язком.

А З лівої руки зблиснула покарлючена річечка, біля неї на луці пасеться старий кінь: почувши кроки, він підіймає голову і синім оком, у якому залягла розумна печаль, дивиться на старого.
Б Над самою водою пролетів білобровий перевізник, а з очерету тихо-тихо випливла молода качка; вона обережно повела точеною голівкою, заспокоїлась і вже пливе на чистовід.

В Над тихим світом курилася зоряна імла, за татарським бродом на болотах бродив долинний туманець, і в ньому по груди паслися селянські коні, що пахли оранкою, туманом і молодою м’ятою.
Г Кінь по коліна зайшов у брід, м’яко почав перебирати губами підсвічену воду, потім заіржав, і тоді з того берега на оболоні теж озвалось іржання; воно ніби підхльоснуло воронця.
Д Скрипливими східцями дівчина почала підійматися до дзвонів, вони дрімотно озвалися на її ходу, наче хотіли заговорити до неї (З тв. М. Стельмаха). ​